Agence France-Presse (AFP) входить до трійки головних світових інформагенцій разом з американською Associated Press і британською Reuters. Її штат нараховує 2600 співробітників, які працюють у 151 країні світу. AFP висвітлює події у світі шістьма мовами у різних форматах.
У AFP є фактчекінгова мережа зі 140 журналістів, які на п’яти континентах викривають дезінформацію та встановлюють правду. Їхні дослідження часто стосуються питань американської політики, клімату, Covid-19, російсько-української війни та ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Відповідно до закону «Про встановлення статусу Agence France-Presse» від 1957-го, агенція є автономною організацією, яка працює за комерційними правилами. Однак AFP частково фінансується французькою державою: та платить агенції за постачання інформації урядовим департаментам і представництвам Франції за кордоном та компенсує її витрати на задоволення суспільного інтересу. Своєю чергою AFP зобов’язується надавати читачам точну та об’єктивну інформацію. За тим, як агенція дотримується своїх зобов’язань, стежить Вища рада.
Управляє агенцією Рада директорів, до якої входять генеральний директор AFP (станом на 9 травня 2024 цю посаду обіймає Фабріс Фріс / Fabrice Fries), п’ять представників французької преси, три представники уряду, два члени від французького аудіовізуального сектору, три члени, обрані персоналом AFP, і п’ять зовнішніх експертів, обраних Вищою радою.
Інші джерела фінансування AFP:
- медіа, які оформлюють підписку на контент агенції. Серед її клієнтів — The Times, Le Monde, Deutsche Welle, The New York Times, Al Jazeera, South China Morning Post;
- онлайн-платформи, які платять агенції за користування її контентом або за надані нею послуги. Наприклад, у межах комерційної угоди з Meta фактчекінгова команда AFP вивчає потенційно неправдивий та оманливий контент, який позначають на своїх платформах Facebook та Instagram;
- гранти: AFP бере участь у проєктах з дезінформації, які фінансують установи Європейського Союзу.
Історія
Історія Agence France-Presse розпочалася у 1835 році, коли французький письменник і перекладач Шарль-Луї Гавас (Charles-Louis Havas) заснував першу у світі інформаційну агенцію — Havas. Спершу агенція передавала новини за допомогою поштових голубів, диліжансів та кур’єрів. Згодом, у 1845 році, стала використовувати телеграф, що дозволило їй першій доставляти інформацію до різних регіонів Франції.
Саме Havas надихнула своїх співробітників Бернгарда Вольфа (Bernhard Wolff) та Пауля Юліуса Ройтера (Paul Julius Reuter) заснувати власні інформагентства — Wolff у Берліні (1849) та Reuters у Лондоні (1851). У 1859-му три агенції підписали спільну угоду, згідно з якою кожній виділялася певна зона у світі для збору та розповсюдження інформації.
У 1870 році до їхнього альянсу офіційно приєдналася New York Associated Press (попередниця нинішньої Assosiated Press). На той час кожна з них закріпила за собою такі інформаційні зони:
- Havas: Франція, Швейцарія, Італія, Іспанія, Португалія, Єгипет (спільно з Reuters), Центральна та Південна Америка;
- Reuters: Британська імперія, Єгипет (спільно з Havas), Туреччина, Далекий Схід;
- Wolff: Німеччина, Австрія, Нідерланди, Скандинавія, Російська імперія, Балкани;
- New York Associated Press: територія США.
Попри угоду, відносини між трьома європейськими агенціями час від часу загострювалися. Річ була і у власних бізнес-інтересах, і в складній геополітичній ситуації напередодні Першої світової війни. Паралельно New York Associated Press через внутрішні конфлікти та суди трансформувалася в Associated Press. Поступово обійшовши конкурентів в США, остання вирішила розширювати свій вплив за межами батьківщини. Після Першої світової монополія Havas на Південну Америку, похитнулася, і Associated Press цим скористалася: підписала угоду з аргентинською газетою La Nación у 1919-му. Ще через десять років AP відкрила власні бюро у Великій Британії, Німеччині та Франції, оскільки новини своїх партнерів з Європи вважала упередженими. А угода між Associated Press та японською агенцією Rengo, укладена у 1933-му, остаточно поклала кінець багаторічному альянсу.
У наш час Associated Press, Reuters та Agence France-Presse укладають між собою хіба двосторонні угоди: одна агенція користується послугами іншої тільки на батьківщині останньої. І то йдеться переважно про термінові місцеві новини, оскільки у кожної з агенцій напевно мають бути свої кореспонденти в США, Франції або Великій Британії. Wolff в цих угодах участі не бере: 1 січня 1934 року агенцію націоналізували німецькі нацисти після приходу до влади.
Восени 1940-го, після того, як німецькі війська окупували північно-західну частину Франції, новинний відділ Havas став належати режиму Віші (колабораціоністський уряд Франції, який діяв на півдні країни — прим.ред.) й був перейменований в Office français d’information (OFI). Рекламний відділ агенції залишив назву Havas. 20 серпня 1944 року, коли війська союзників йшли звільняти Париж, група журналістів французького Опору захопила OFI й перейменувала її в Agence France-Presse. Невдовзі агенція перейшла під контроль нового французького уряду.
У 1957 році французький парламент ухвалив Статут AFP, який гарантував агенції редакційну незалежність, глобальну присутність і фінансову автономію. Водночас AFP заборонялося продавати свої акції приватним інвесторам. Також агенція мала представляти фінансовій комісії збалансований бюджет на кожен рік.
AFP перебувала у менш вигідному становищі порівняно зі своїми основними конкурентами Reuters та Associated Press. Поки ті випробовували у своїй роботі нові технології, AFP через брак інвестицій мусила покладатися на більш традиційні способи передачі інформації до 1990-х років.
У 1980-х роках агенція почала децентралізовувати роботу редакції, запустивши автономні регіональні центри у Гонконзі, Парижі, Вашингтоні та Нікосії. Кожен регіон має власний бюджет, адміністративного директора та головного редактора. Реструктуризація дозволила агенції підвищити свої доходи до 850 мільйонів франків до 1989 року. Однак 50 % фінансування тоді все ж припадало на державу.
У грудні 1995-го AFP запустила свій перший вебсайт. У 1999-му агенція підписала угоду з компанією Nokia, аби поширювати свої новини п’ятьма мовами через перспективний мобільний інтернет.
У 2011 році AFP першою серед агенцій стала надавати відеоконтент у високій роздільній здатності (HD).
Політична позиція
Ресурс Media Bias / Fact Check визначає AFP як «найменш упереджене» та надійне джерело. Оскільки приблизно 40 % фінансування AFP отримує від французького уряду, то можна припустити, що певний вплив він на агенцію має. Проте аналітики Media Bias / Fact Check цього не виявили.
Попри це, репутація AFP таки має кілька плям. У 2017 році агенство було засуджено за наклеп на французьку ультраправу партію Front National (роком раніше AFP звинуватила партію у непрозорій податковій практиці в контексті викриття «панамських документів» — прим. ред.).
У межах ізраїльсько-палестинського конфлікту AFP неодноразово закидали приналежність до того чи іншого табору: восени 2023-го Французький Сенат звинуватив агенцію у пропалестинській позиції, а у 2021-му Синдикат палестинських журналістів стверджував, що AFP потрапила під «ізраїльський диктат» після того, як вона звільнила свого палестинського кореспондента на Західному березі Йордану.
В офіційній заяві генеральний директор AFP Фабріс Фріс заперечив упередженість агентства: «Робота 50 журналістів, які висвітлюють конфлікт в Єрусалимі, Рамаллі та Газі, вражає кількістю тем, різноманітністю ракурсів і людським підходом до репортажів. Єдиною стороною, яку приймає AFP, є сторона фактів, і журналісти агентства висвітлюють події без жодних упереджень».
Висвітлення війни Росії проти України
Як зазначають в AFP, їхні фотографи висвітлювали війну в Україні з 2014 року і вибудували хороші стосунки з українською армією на Донбасі. Напередодні 24 лютого 2022-го в агенції розуміли, що вторгнення таки буде, тому вирішили подвоїти команду в Україні. Однак обсяг роботи виявився більшим, ніж очікувалося: за перші два дні великої війни агенція зняла в Україні втричі більше відео, ніж під час захоплення Кабулу бойовиками Талібану у 2021-му. Загалом за 2022 рік AFP відправила в Україну 80 журналістських місій (або 70 медійників).
Також протягом 2022-го фактчекінговий підрозділ AFP підготував понад 1230 матеріалів про російсько-українську війну. У багатьох із них фактчекери розвінчують російські фейки та дезінформацію, зокрема про «постановку» в Бучі, «нацистську символіку» на одязі Зеленського, зухвалу поведінку «українців» у країнах Європи.
Водночас AFP певною мірою сприяє поширенню російської пропаганди. На платформі AFP Forum, де зібрано фото- та відеоконтент AFP та її агенцій-партнерів, досі (станом на серпень 2024-го — ред.) публікуються фото російського пропагандистського агентства Sputnik (див. скриншоти нижче). На них з вигідного боку представлена російська верхівка: показано, наприклад, як Путін зустрічається з родичами солдата, який загинув під час «так званої «спеціальної воєнної операції»» (слово «вторгнення» у підписах фото не використовується — прим ред.) або оглядає нову будівлю школи у російському селі. Клієнти AFP можуть завантажувати всі ці фото та ілюструвати ними свої матеріали. До деяких фотографій AFP додала позначку, що Sputnik належить російській державі. Раніше, у своєму звіті за 2022 рік, AFP згадувала, що «розірвала усі зв’язки зі Sputnik».
До повномасштабного вторгнення бюро AFP в Києві, як і її офіси в Тбілісі та Алмати, підпорядковувалося московському бюро агенції. Лише після 24 лютого фото з України перестали передавати на редагування (з точки зору стандартів журналістської етики) до Москви.
Московське бюро AFP досі працює, а навесні 2023-го агенція шукала туди відеожурналіста. У своєму звіті за 2022 рік AFP не приховувала вплив московського бюро на зміст публікацій про Росію: «Тема війни є делікатною для офісу в Москві, тож ми вирішили, що останнє слово стосовно того, що треба публікувати, а що ні, — за ним. Їхні матеріали не має редагувати міжнародний або регіональний офіс. Ми перестали підписувати матеріали, створені в російській столиці, аби захистити наших журналістів».
У 2022-му AFP відвідувала окуповані Росією Маріуполь та Бердянськ в межах медіапоїздок, які організовувала російська сторона. Ці рішення агенція обгрунтовувала неможливістю потрапити на окуповані території іншим шляхом. Також AFP відзначала, що усі ці візити жорстко контролювалися Росією. Як відреагувала Україна на дії агенції, розповів Дейв Кларк (Dave Clark), заступник керівника бюро AFP в Брюсселі: «Українська влада дала нам зрозуміти, що “справді засмучена” тим, що ми пішли на це».
Памʼяті Армана Солдіна
Фото- та відеожурналіст AFP Арман Солдін (Arman Soldin) загинув внаслідок ракетної атаки поблизу Часового Яру 9 травня 2023 року. Він був частиною першої команди AFP, яка прибула до України наступного дня після вторгнення. З вересня 2022-го Солдін постійно працював в Україні: координував відеокоманду AFP та регулярно їздив на передову на сході та півдні.
Арман висвітлював людську сторону війни та життя, яке, попри все, триває.
Репортерка AFP Дафне Руссо (Daphne Rousseau), яка працювала пліч-о-пліч з Арманом в Україні, поділилася спогадами про нього у своєму акаунті у Twitter (нині — X): «Я почну з найгіршого — з жаху війни в Україні. Ніхто не мав більш людяного, наполегливого, відданого прагнення й таланту показувати цей конфлікт так, як це з першого дня робив ти. Ти один із тих небагатьох журналістів, які розуміли, що треба зробити усе можливе, щоб побороти цю інформаційну “втому” від війни в Україні. Твої світлини пробуджують планету. Вони важливі. У твоїх воєнних репортажах не було ані найменшої байдужості, ані звикання. Ти тримався за людей, за слова, за реальність. Зі скромністю та близькістю».
5 травня 2023–го українська зоозахисна організація UAnimals опублікувала на своїх сторінках в соцмережах відео, як команда Армана рятує з окопу ослабленого їжака та забирає з собою, щоби виходити. Після загибелі журналіста UAnimals оголосила грант на 100 тисяч гривень для притулків і волонтерів, які рятують їжаків: так в організації вирішили вшанувати пам’ять Солдіна.
Більше відеоісторій з Арманом Солдіном із України зібрані у відео від AFP.
Кореспонденти та фотографи AFP, які висвітлюють війну в Україні
- Еммануель Пешо (Emmanuel Peuchot) — спеціальний кореспондент AFP в Києві з жовтня 2022-го. До цього пів року перебував на аналогічній посаді в Кабулі. Загалом в AFP Пешо працює понад 15 років.
- Флорент Вергнес (Florent Vergnes) — кореспондент AFP в Києві з листопада 2022-го. Раніше висвітлював для агенції події в Іраці, Малі, Центральноафриканській Республіці.
- Євген Савилов (Genya Savilov) — фотокореспондент AFP.
- Сергій Супинський (Sergei Supinsky) — фотограф AFP з 2003 року. 1 грудня 2013 року отримав травми ніг, коли висвітлював події Майдану для агенції.
- Сергій Бобок (Sergey Bobok) — фотожурналіст AFP з 2009 року.
- Діна Плетенчук (Dina Pletenchuk) — акредитована кореспондентка AFP з лютого 2023-го. До цього кілька місяців виконувала обов’язки директора Департаменту у справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю Херсонської міської військової адміністрації. Також Діна готує матеріали для Суспільне Одеса.