Al Jazeera (ар. Півострів) — це панарабська медіамережа, штаб-квартира якої розташована у столиці Катару — Досі. Має 70 бюро по всьому світові, в яких працюють понад три тисячі людей з 95 країн. Мовлення мережі покриває понад 430 мільйонів домівок у 150 країнах і територіях світу.
Її флагманські канали — Al Jazeera Arabic та Al Jazeera English — транслють новини, ток-шоу та документальні фільми про події як Близького Сходу, так і далекого закордону.
Згідно з катарським законодавством, Al Jazeera є приватним суспільно корисним фондом. Телемережа частково фінансується катарським урядом та називає себе незалежним медіа. Також Al Jazeera заробляє завдяки продажу реклами на телеканалах та в диджиталі, ліцензуванню контенту, онлайн-курсам з арабської мови та журналістики.
Історія
Медіамережа Al Jazeera називає себе «першим незалежним каналом новин в арабському світі», де медіа мусили поширювати наративи, вигідні для держав, «відмовляючи аудиторії в праві знати правду й бути почутими». Запрацювала Al Jazeera 1 листопада 1996 року зі столиці Катару. На запуск і розвиток каналу грант у розмірі $137 мільйонів дав шейх Хамад ібн Халіфа Аль Тані (Hamad ibn Khalifa Al Thani) — сьомий емір Катару (1995 — 2013). Очікувалося, що до 2001-го Al Jazeera стане самоокупною завдяки продажу реклами, однак цього не трапилося, і емір погодився щороку субсидіювати канал.
Попервах до Al Jazeera набрали багато журналістів із BBC, яка у 1994-му запустила арабський телеканал, але закрила його після спроб цензури з боку Саудівської Аравії, яка контролювала супутник, необхідний для мовлення в арабському регіоні.
Al Jazeera швидко завоювала прихильність арабських глядачів, оскільки її манера висвітлювати події відрізнялася від стриманої офіційної. Наприклад, канал порушив поширене серед арабських медіа табу на інтерв’ювання ізраїльських чиновників, також він давав слово ізраїльській стороні під час другої інтифади (збройна боротьба палестинських арабів проти ізраїльтян на Західному березі річки Йордан впродовж 2000–2005 років). Щоправда, сходознавець Фуад Аджамі (Fouad Ajami) згодом назвав це «підігруванням західним нормам журналістської чесності», адже, за його словами, репортажі Al Jazeera були антисіоністськими та сприяли наростанню відчуженості між палестинцями та ізраїльтянами.
Робота Al Jazeera була не до вподоби урядам інших арабських країн: майже кожен із них подавав скаргу на канал до катарського уряду. Аби похитнути фінансове становище медіа, влада Саудівської Аравії навіть заборонила рекламодавцям каналу працювати в країні. А у 2002-му створила телеканал Al Arabiyya, який імітував стиль нецензурованих новин та репортажів Al Jazeera.
Вже за перші три роки своєї роботи Al Jazeera перейшла від шести годин мовлення на день до цілодобового формату. До 2000 року канал дивилися у понад 20 країнах світу.
Захід звернув увагу на Al Jazeera після того, як вона почала оприлюднювати заяви лідерів терористичного угрупування «Аль-Каїди». Зокрема канал транслював промови Усами бен Ладена, який заперечував свою причетність до терористичних атак в США 11 вересня 2001-го, та казав, що мусульмани мають аплодувати цим нападам. Додаткову увагу на Заході Al Jazeera отримала, коли розпочалася війна в Афганістані (2001–2021): на той час це була єдина телестанція, яка мала цілодобовий супутниковий зв’язок із Кабулом. Ексклюзивні кадри Al Jazeera використовували багато західних каналів.
За транслювання відеозвернень «Аль-Каїди» і манеру висвітлення Al Jazeera критикував американський уряд. 13 листопада 2001-го авіація США розбомбила офіс телемережі в Кабулі. Така ж доля спіткала її бюро в Багдаді 8 квітня 2003-го, під час війни в Іраку. Унаслідок цієї атаки загинув журналіст Al Jazeera Тарик Айюб (Tariq Ayyoub). В обох випадках США офіційно оголошували, що бомбардування було випадковим.
У 2006 році Al Jazeera запустила англомовну службу. Багато медійників скептично оцінювали її перспективи, однак її висвітлення повстань у Тунісі та Єгипті у 2011-му розвіяло сумніви багатьох із них, зазначив The Guardian того ж року. У 2012-му Королівське телевізійне товариство (Royal Television Society), що діє у Великій Британії, назвало Al Jazeera English «новинним каналом року», відзначивши його всеохопне висвітлення «Арабської весни» (серія масових вуличних протестів, революцій та внутрішніх військових конфліктів у низці арабських країн, що почалися наприкінці 2010-го в Тунісі).
Восени 2011-го запрацював канал Al Jazeera Balkans, який мовить для країн Балканського півострова боснійською, сербською, чорногорською та хорватською мовами. Центральна студія каналу розташована у Сараєво.
Al Jazeera вирішила й далі підкорювати інші ринки. У серпні 2013-го вона зайшла в США з каналом Al Jazeera America. Та через три роки той припинив мовлення через низькі рейтинги. У 2014 році був запущений сайт Al Jazeera Turk, розрахований на турецькомовну аудиторію, але його теж вистачило лише на три роки.
Політична позиція
Оскільки телемережа частково фінансується урядом Катару, її неодноразово звинувачували у підтримці провладної лінії. Наприклад, Al Jazeera закидають, що вона нерішуче висвітлювала корупційні скандали, пов’язані з підготовкою Катару до Чемпіонату світу з футболу 2022 року, та блокаду Катару протягом 2017–2021 років (у червні 2017-го Саудівська Аравія, Єгипет, Бахрейн і Об’єднані Арабські Емірати розірвали дипломатичні відносини з Катаром, звинувативши його у підтримці терористичних угрупувань. Ці країни були згодні скасувати свою блокаду за низки умов, зокрема від Катару вимагалося закрити усі філії Al Jazeera і припинити дипломатичні стосунки з Іраном. Катар на ці умови не погодився, однак це не завадило йому відновити відносини з сусідами та Єгиптом у 2021-му — ред.).
У роки після 11 вересня 2001-го, особливо після війни в Іраку, багато американських коментаторів і політиків вважали арабські ЗМІ, особливо Al Jazeera, відповідальними за підбурення арабів проти американської зовнішньої політики. Як альтернативу цим медіа американський уряд у 2004-му запустив телеканал Al Hurra (з араб. «вільний»), який мав би пропонувати більш «об’єктивний» погляд на події. Однак стати таким же популярним, як Al Jazeera, канал не зміг.
Позицію Al Jazeera у висвітленні ізраїльсько-палестинського конфлікту складно було назвати нейтральною та неупередженою. У 2001-му Фуад Аджамі звернув увагу, що палестинців, що загинули унаслідок ізраїльського обстрілу, канал називав «мучениками», а вбитих ізраїльтян згадував як «вбитих палестинцями». У 2021-му ізраїльська авіація знищила будівлю в Газі, де розташовувалися палестинські бюро Al Jazeera, Associated Press та інших новинних організацій. Своє рішення ізраїльська армія обгрунтувала тим, що у будівлі нібито працювали військові офіси ХАМАСу, а тамтешні цивільні були попереджені про удар.
З моменту терористичної атаки ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року та подальшого загострення воєнних дій між Палестиною та Ізраїлем Al Jazeera проявляє радше антиізраїльську позицію й зосереджується у своїх матеріалах на стражданнях мешканців Гази. Навесні 2024-го законодавчий орган влади Ізраїлю Кнесет ухвалив закон, що надає уряду тимчасові повноваження забороняти роботу іноземних медіа в країні. Першою під заборону підпала Al Jazeera, яку ізраїльська влада назвала «рупором ХАМАСу» й «загрозою національній безпеці». Відповідно до закону, телеканал мають відключити від локальних кабельних та супутникових компаній, а сайти Al Jazeera блокуватимуть на території Ізраїлю.
Медіа відкидає звинувачення щодо зв’язків із ХАМАСом, називаючи їх брехнею: «Ухвалення закону є частиною серії систематичних атак Ізраїлю, щоб змусити Al Jazeera замовкнути. Ми повторюємо, що такі наклепницькі звинувачення не завадять нам продовжувати наше сміливе та професійне висвітлення, і залишаємо за собою право вживати будь-яких юридичних заходів».
Висвітлення війни в Україні
На сайтах Al Jazeera Arabic та Al Jazeera English є окремі розділи, присвячені російсько-українській війні (ось тут і тут). На англомовній версії щодня виходить дайджест ключових моментів війни, який поділяється на дві частини: бойові дії та політика і дипломатія. Подеколи до дайджесту додають підпункт «зброя», коли уряди західних країн повідомляють про військову допомогу для України.
Медіа висвітлює російсько-українську війну і у відеоформаті. Наприклад, у серії відео Mindset, яка досліджує інноваційні підходи до підтримки психічного здоровʼя, у січні 2024-го вийшов епізод «Психологічна травма в зоні війни: чому Україна потребує терапевтів». У ньому розповідається про психологічні проблеми, з якими стикаються українці через війну, та про стигматизацію звернення за психологічною та психіатричною допомогою в Україні.
У серпні 2023-го на Al Jazeera вийшов документальний фільм-розслідування «Україна: точка нуль» про токсичний вплив війни на українське довкілля. Автор стрічки — незалежний режисер та продюсер Нік Лазаредес (Nick Lazaredes) — висвітлив, як розслідуються екологічні злочини Росії проти України.
Загалом медіа визнає, що у цій війні Росія є агресором, а Україна захищає себе. Ще до повномасштабного вторгнення канал розповідав про окупацію Криму Росією та систематичні грубі порушення прав людини на території півострова. Ймовірно, Al Jazeera висвітлювала це питання ще й тому, що серед вбитих та викрадених росіянами були кримські татари, які теж, як основна аудиторія Al Jazeera, сповідують іслам.
Однак деякі її матеріали про війну в Україні складно назвати об’єктивними. На початку листопада 2023-го Al Jazeera випустила відеоексплейнер, в якому порівняла кількість поранених та загиблих цивільних за 563 дні великої війни в Україні (у заголовку та підписі до відео Al Jazeera помилково написала 536 днів війни — ред.) та 26 днів у Газі, аби показати масштабність страждань палестинського народу.
Проте це відео є маніпулятивним. По-перше, щодо України телемережа посилається на офіційні дані з Управління верховного комісара ООН із прав людини, яке ж саме наголошує: реальне число жертв в Україні є значно вищим, оскільки інформація з деяких місць, де тривають інтенсивні бойові дії, надходить із затримкою. Також потребують підтвердження дані про втрати серед цивільних з Маріуполя, Лисичанська, Попасної, Сєвєродонецька, які з весни-літа 2022-го перебувають в окупації. Однак у відео Al Jazeera не згадуються ці нюанси. По-друге, дані по Газі, на які посилається телемережа, надало Міністерство охорони здоров’я Гази, підконтрольне ХАМАСу, а отже, є певні сумніви щодо їхньої надійності. Зрештою, порівнювати втрати з двох конфліктів не надто етично: це призводить до знецінення українських жертв і применшення важливості війни Росії проти України. Що й ми бачимо у деяких коментарях під відео Al Jazeera:
«Росія більш гуманна порівняно з “батьківщиною демократії та прав людини”».
«Різниця в тому, що Україна має постійну армію, яка діє на землі. У палестинців цього немає. Це гарний звіт, Al Jazeera».
«Багато подяк за цей чудовий огляд! Дуже добре показує, що опоненти у цих війнах думають про життя дітей! Загиблих дітей у війні в Газі приблизно 140 на день, тоді як в Україні — приблизно одна дитина на день. Питання в тому, чому співвідношення між цими показниками смертності та їхнім висвітленням у медіа, здається, майже зворотне…».
Один з основних наративів, який Росія просуває в інформаційному просторі ще з 2014-го, — в Україні нібито повно неонацистів, а головним їхнім «осередком» є підрозділ «Азов» (з лютого 2023-го реорганізовано в бригаду спеціального призначення — прим. ред.). У березні 2022-го Al Jazeera підіграла цьому наративу, написавши, що «”Азов” — це ультраправе добровольче піхотне військове угруповання, члени якого — за оцінками, приблизно 900 людей — є ультранаціоналістами та звинувачуються у підтримці ідеологій неонацизму та білого супремасизму». Хоча одним із засновників підрозділу є Андрій Білецький, який має крайні націоналістичні політичні погляди, до «Азову» завше приєднувалися люди різного етнічного походження, політичних та релігійних поглядів. Також у цьому матеріалі Al Jazeera зазначила, що у січні 2018-го «Азов» нібито випустив свій вуличний патрульний підрозділ під назвою «Національні дружини», який «вчиняв погроми проти ромської громади та нападав на представників ЛГБТК-спільноти». Однак громадське об’єднання «Національні дружини» не мало жодного прямого стосунку до «Азову» як до полку Нацгвардії.
Журналісти, які висвітлюють війну в Україні для Al Jazeera
- Агнешка Пікуліцька-Вільчевська (Agnieszka Pikulicka-Wilczewska) — журналістка-фрилансерка, яка висвітлює новини, гуманітарні кризи, соціальні та політичні питання у Східній Європі та Центральній Азії. Про війну в Україні пише для Al Jazeera English.
- Мансур Мировалев (Mansur Mirovalev) — відеожурналіст. Співпрацював також з ABC News, Associated Press, BBC, CNN, NBC, New York Times, RFE/RL, Wired, Vice та іншими медіа.