Reuters

Reuters — найбільший у світі постачальник мультимедійних новин. Ця інформаційна агенція створює контент більше як 16 мовами, який щоденно переглядає мільярд людей у всьому світі. Про масштаб її роботи говорять цифри: щороку Reuters продукує понад два мільйони унікальних новин, понад 814 тисяч зображень та більш ніж 129 тисяч відео. Над створенням такої кількості контенту працює приблизно 2500 журналістів по всьому світу. Також агентство має найбільшу фотослужбу у світі (600 фотокореспондентів), фото якої публікують на перших шпальтах найвпливовіші газети в різних країнах.

У 2021 році головною редакторкою Reuters News вперше за 170 років стала жінка — Алессандра Галлоні (Alessandra Galloni). 

З 2008 року Reuters є частиною Thomson Reuters Corp (TRI.TO), яка обслуговує професіоналів у сфері юриспруденції, оподаткування, бухгалтерії, комплаєнсу, уряду та ЗМІ. Відповідно до даних щорічного звіту Thomson Reuters за 2022 рік, на Reuters News припадає 10 % від загального доходу компанії у розмірі 6,6 мільярда доларів. Reuters, на відміну від багатьох новинних організацій, є прибутковою.

На початку 2024 року Thomson Reuters Corp повідомила, що отримала значно вищий прибуток у четвертому кварталі, ніж очікувалося. Зокрема дохід зріс на 3 % до 1,8 мільярда доларів. І сприяло цьому, кажуть в компанії, використання штучного інтелекту. Менеджмент компанії очікує, що генеративний штучний інтелект, застосований у портфоліо продуктів Thomson Reuters, відіграватиме ще більшу роль у досягненні результатів як у 2024-му, так і в наступних роках.

Надзвичайно важливими для роботи журналістів Reuters є стандарти та цінності, а вимоги до журналістських матеріалів зібрані в єдиному посібнику (Reporters handbook). Також компанія має Кодекс поведінки, якого повинні дотримуватися всі працівники.

Прикметно, що журналісти Reuters практично не використовують слово «терористи», оскільки вважають його оціночним. Так, у 2004 році Reuters попросила канадську газетну мережу CanWest Global Communications видалити підписи авторів Reuters у газетах, в які вона додавала слово «терористи». «Наша редакційна політика полягає в тому, що ми не використовуємо емоційних слів і не навішуємо ні на кого ярлики», — сказав у коментарі The New York Times тодішній глобальний керівний редактор Reuters Девід А. Шлезінгер (David A. Schlesinger). Загалом у стандартах Reuters зазначено: «Ми повинні остерігатися упередженості у виборі слів. Такі слова як “страхи”, “надії” або “наполягає” можуть натякати на те, що ми стаємо на чиюсь сторону. Дієслова на кшталт “спростувати” або “відмовитися” можуть означати редакційне судження і їх краще уникати. Роздуми про мову можуть лише покращити наше письмо та нашу журналістику».

Через таку редакційну політику не раз виникали колізії у Reuters в Україні під час висвітлення війни Росії проти України (див. про це нижче).

Історія

Історія Reuters, однієї із найбільших міжнародних новинних агенцій, розпочалася у Лондоні понад 170 років тому. Її засновник — іммігрант з Німеччини Пауль Юліус Ройтер (Paul Julius Reuter) — вже мав досвід керування інформаційною службою на батьківщині: за допомогою телеграфних кабелів та голубиної пошти повідомляв новини, зокрема про котирування акцій. 1851 року Ройтер відкрив офіс у лондонській Королівській біржі, поближче до головних телеграфних установ. і почав передавати новини між Лондоном і Парижем новим підводним телеграфним кабелем Дувр-Кале.

Першого клієнта — газету The Morning Advertiser — агенція отримала у 1858 році. Згодом клієнтура дедалі зростала, але приваблювали її не лише фінансові новини. Річ у тім, що Reuters вдавалося першою повідомляти Європі про події міжнародного значення, як-от про вбивство президента США Авраама Лінкольна у 1865 році.

З розвитком технологій, як-от надземний телеграф та підводні кабелі, розширялися можливості Reuters: у 1872 році вона вийшла на Далекий Схід, ще через два роки — на Південну Америку. У 1923 році агенція першою почала передавати радіоновини на міжнародному рівні.

Під час обох світових воєн британський уряд вимагав від Reuters служити національним інтересам. Аби відбити державний тиск, у 1941 році агенція пішла на реструктуризацію. Reuters перейшла у власність Асоціації преси та Асоціації власників газет, які репрезентували британську національну та провінційну пресу відповідно. Тоді ж було закладено принципи довіри Reuters, які зобов’язували агенцію чесно та неупереджено збирати та поширювати інформацію.

У 1960-х роках Reuters за допомогою комп’ютерів стала передавати дані про ринок котирувань за кордон. У 1980-х в агенції з’явилася можливість проводити електронні транзакції через свою мережу і розширити спектр електронних торгових і брокерських послуг.

Політична позиція

Компанія AllSides визначає позицію агенції як центристську, а Ad Fontes Media оцінює її як надійне джерело, яке більш-менш тримає баланс між правими та лівими поглядами.

У Reuters же зазначають, що не підтримують — прямо чи опосередковано — жодну політичну партію або  групу, а також не стають на чийсь бік у національних чи міжнародних конфліктах та суперечках. Ці правила описані у Принципах довіри Reuters.

Але ретроспективно Reuters має такі факти у своїй історії, які в агенції не дуже хочуть згадувати. У 2019 році Міністерство закордонних справ Британії опублікувало архівні документи, в яких стверджувалося, що міністерство фінансувало відкриття та роботу офісу Reuters на Близькому Сході наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років. У Департаменті дослідження інформації, що відповідав тоді за співпрацю з Reuters, обіцяли, що редакційну політику новоствореного офісу ніхто не контролюватиме, однак розраховували, що через Reuters британський уряд матиме певний політичний вплив. А потреба в цьому була: на Близькому Сході вже працювали агенції країн, з якими Велика Британія як союзниця США мала напружені відносини під час холодної війни. «Після Другої світової багато медіа отримували так чи інакше кошти від держави. Але угода 1969 року не відповідала нашим принципам довіри, і ми б не робили цього сьогодні», — сказали у пресслужбі Reuters.

Інша неприємна політична історія стосувалася співпраці з російською державною агенцією ТАСС. 1 червня 2020 року ТАСС увійшла до програми Reuters Connect — цифрової платформи, де можна купити мультимедійний контент Reuters та інших провідних світових медіаорганізацій. 23 березня 2022 року Reuters повідомила, що видаляє зі своєї платформи ТАСС через те, як остання висвітлює повномасштабну війну в Україні.

Висвітлення війни Росії проти України

Reuters, як і багато іноземних медіа, дуже довго називала війну Росії проти України «українською кризою». До середини січня 2024-го таку назву мала рубрика про російсько-українську війну, а до серпня 2024-го таким тегом зареєстрованим читачам пропонували користуватися на сайті чи в застосунку Reuters (див. скриншоти нижче). Зараз, станом на серпень 2024-го, в обох випадках агенція послуговується формулюванням «війна Росії та України». У першому випадку Reuters відреагувала на зауваження працівника «Української правди» (він діяв від свого імені — не медіа), у другому — змінила назву після звернення Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, що діє при Міністерстві культури та інформаційної політики України.

У перші місяці повномасштабного вторгнення Міністерство закордонних справ України закликало Reuters не використовувати термінологію із російського пропагандистського лексикону, як-от «промосковська Херсонська область» (замість «Херсонська область, окупована Росією»), «експорт зерна» (замість «вантажі вкраденого зерна»), «військово-цивільна адміністрація» (замість «російська окупаційна адміністрація»).

Конкретний приклад використання такої термінології — новина Reuters від 30 травня 2022 року під заголовком «Промосковська Херсонська область в Україні розпочала експорт зерна до Росії» — ТАСС. Для іноземного читача, який небагато знає про війну в Україні, могло б здатися, що Херсонщина підтримує Росію й бажає з нею співпрацювати. Згодом Reuters замінила-таки словосполучення «Проросійська Херсонська область» на «Підконтрольна Росії Херсонська область», однак лишила в тексті словосполучення «експорт зерна». Лише наприкінці додала, що «Україна звинуватила Росію в крадіжці зерна з окупованих нею територій».

Буквально напередодні повномасштабного вторгнення Reuters взяла інтерв’ю у ватажка бойовиків Дениса Пушиліна, називаючи його «лідером сепаратистів та головою самопроголошеної Донецької Народної Республіки». Тоді українське Міністерство закордонних справ також звертало увагу агенції на той факт, що на Донбасі не сепаратисти, а російська окупаційна адміністрація.

У всіх випадках Reuters посилається на свої редакційні стандарти про баланс сторін та об’єктивність.

Некритично Reuters цитувала і Володимира Путіна. Ось у цій новині агенція просто переказала його висловлювання про війну з економічного форуму у Владивостоці, не згадавши, що слова Путіна неодноразово виявлялися неправдою, зокрема його обіцянки не нападати на Україну. Якщо саме по собі цитування президента РФ не є хибою, то через брак контексту щодо слів Путіна читач не зможе правильно оцінити ситуацію.

Reuters неодноразово поширювала фото та відео роботи ППО під час російських атак дронами на Київ. Коли агенція опублікувала ці матеріали 10 вересня 2023-го, тодішній речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат в ефірі телемарафону повідомив, що дії журналістів перевірять відповідні правоохоронні органи. Утім, коли агенція це зробила 25 листопада того ж року, Ігнат заявив, що такі відео не несуть загрози.

Задовго до подій 2024-го, у 2016 році, український сайт «Миротворець» вніс імена журналістів Reuters, які побували на окупованих Росією територіях, у базу «ворогів України» за те, що вони отримали акредитацію від «терористичної організації “ДНР”».

Попри деякі хиби, Reuters як одна з найбільших міжнародних інформагенцій інформує про російсько-українську війну мільйонів людей, і ці матеріали приносили їй величезну аудиторію по всьому світу. Так, упродовж березня 2022 року контент агенції про війну Росії проти України інші медіа використали рекордну кількість разів — понад 4,5 мільйона (попередній рекорд агенції становив 3,6 мільйона). Того ж місяця контент Reuters отримав у соцмережах приблизно мільярд переглядів.

Українські журналісти, які співпрацюють з Reuters

Reuters завжди співпрацювала в різних країнах з місцевими журналістами. На відміну від багатьох інших іноземних медіа, які на пострадянському просторі залучали кореспондентів найчастіше лише в Москві, Reuters з 1992 року мала в Україні своє бюро. З ним співпрацювало чимало українських журналістів, операторів та фотографів (тут можна знайти перелік фотографів, які зараз співпрацюють з агенцією).

Незмінним представником київського бюро Reuters з перших років української незалежності й дотепер залишається Сергій Каразій.

Сергій Каразій

Український журналіст, сьогодні — продюсер TV Reuters в Україні. Сергій також висвітлював збройні конфлікти у Боснії, Косово, Чечні, Афганістані, Іраку. Він провів чимало тренінгів для українських журналістів з питань безпеки та поводження в умовах війни.

Сергій Каразій був одним із дев’яти українських журналістів, що працювали в Іраку 2003 року, коли від пострілу танкової гармати загинув його товариш і колега по Reuters Тарас Процюк.

У період розпаду СРСР Сергій працював для Радіо Свобода, згодом для американського каналу CBS. У 1991 році він почав співпрацю з агенцією Reuters, яка триває дотепер.

Гліб Гараніч

Український фотограф, який понад 20 років співпрацює з Reuters. Він висвітлював російсько-грузинську війну, і за фото з грузинського міста Горі, на якому чоловік плаче над тілом свого вбитого брата, Гліба відзначили на міжнародному фотоконкурсі World Press Photo of the Year. 

Був поранений під час висвітлення подій Євромайдану. Починаючи з 2015-го, Гараніч висвітлював війну Росії проти України, у тому числі бував і на передовій. У 2015 році нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. У 2022 році його світлина з тодішнім Головнокомандувачем Збройних сил України Валерієм Залужним була розміщена на обкладинці американського журналу Time.

Макс Левін

13 березня 2022-го Левін у супроводі військовослужбовця Олексія Чернишова вирушив у село Гута Межигірська, що у Вишгородському районі на Київщині, документувати наслідки російської агресії. Відтоді зв’язок з ними було втрачено. 1 квітня після тривалих пошуків поліція знайшла тіло Макса Левіна у районі Гути Межигірської. Згідно зі звітом міжнародної організації «Репортери без кордонів», Макса ймовірно катували російські військові, а потім застрелили.

Саймон Робінсон (Simon Robinson), виконавчий редактор Reuters, згадує Макса як «надзвичайно хороброго» фотографа, який виконав багато роботи для агенції від початку війни в Україні: «Він навдивовижу задокументував те, що відбувалося з його країною за останні майже десять років. Тому усіх тут дуже засмутила смерть Макса. Це, безумовно, велика втрата для світу журналістики».

Кореспонденти Reuters, які висвітлюють війну в Україні

Від початку вторгнення на території України постійно перебувають десятки співробітників Reuters, зокрема журналісти, співробітники служби безпеки, перекладачі й водії. Серед них: 

• Том Балмфорт (Tom Balmforth) — головний кореспондент Reuters по Україні та Молдові з квітня 2022-го. До цього чотири роки працював кореспондентом агенції у Москві.
• Ден Пелещук (Dan Peleschuk) — кореспондент Reuters, який висвітлює економічні, політичні та соціальні наслідки війни Росії проти України. На цій посаді з жовтня 2022-го.
• Макс Гундер (Max Hunder) — кореспондент Reuters з березня 2022 року. До повномасштабного вторгнення працював у The Kyiv Independent та Kyiv Post.  
• Павло Політюк (Pavel Polityuk) — кореспондент Reuters, який спеціалізується на агрокультурі та енергетиці. Стаж роботи в агенції — понад 25 років. 
• Марі Сайто (Mari Saito) — спецкореспондентка Reuters, яка займається розслідуваннями та пише роз’яснювальні матеріали на різноманітні теми. Нещодавно вона підготувала серію розслідувань про воєнні злочини в Бучі та проникнення Росії в СБУ. Раніше вона працювала в Азії, де висвітлювала продемократичні протести в Гонконгу та корупцію напередодні Олімпійських ігор у Токіо 2020 року. Стаж роботи в Reuters — понад 10 років.