Про що
Заняття відштовхується від ключової ролі оповіді для людини та суспільства, щоб розкрити ключові поняття та принципи сторітелінгу як такого: фабулу та сюжет, конфлікт, перипетії, арку персонажа, 5-ти та 9-актну оповідні структури. Чому сторітелінг важливий і як можна розповідати історії взагалі?
Конспект лекції
Homo narrans – так визначають видову відмінність людини від тварин багато сучасних дослідників. Людина-оповідач. Адже і тварини часто демонструють значний розумовий розвиток, користуються знаряддями, комунікують, мають складні суспільства чи навіть уміють планувати майбутнє. Але саме люди – єдині істоти, які розповідають історії. Антрополог Клод Леві-Строс вважав, що розповідання історій – єдина справді універсальна людська риса, яка єднає всіх людей від мисливців-збирачів до найскладніших постіндустріальних суспільств. Суспільство без історій взагалі неможливе, на думку філософа Ролана Барта, адже не матиме ні знання про своє минуле, ані розуміння себе нині, ані бачення свого майбутнього. Будь-яка людська діяльність не тільки не можлива без оповіді, а й мислиться і виражається лише через оповідь і просто не може бути усвідомлена в іншій формі.
Як же розповідати добрі історії і чим вони відрізняються від поганих? Згадайте добру історію, яку ви якось розповіли – таку, що вразила слухачів, змусила їх сміятися, співпереживати чи навіть плакати. Це може бути навіть банальний анекдот. (Варто адресувати це студентам як реальне запитання і зібрати їхній досвід). Звичайно, вразити людей може якась шокуюча новина. Але довші історії, що справляють враження, як правило, поєднує одне: продумане розташування елементів, яке створює ефект несподіванки і підриває очікування аудиторії. Уявіть звичайний анекдот: ми сміємося, бо в кінці завжди стається щось невідповідне ситуації і нашим очікуванням. Якщо почати розповідати анекдот із кінця, ніхто не засміється. В цьому і суть сторітелінгу: важливо не що розповідати, а як це робити. Отже, на першому місці – структура, послідовність елементів оповіді.
Дослідники-формалісти ще сто років тому запропонували розрізняти фабулу та сюжет. Якщо фабула – це всі події, що відбуваються в історії від початку до кінця у хронологічному порядку, то сюжет – це те, в якому порядку ці події розташовано в оповіді. Адже оповідач може вільно обирати, з чого почати і як продовжити. Можна почати з кінця або з середини, можна постійно перестрибувати з одного часового пласту в інший. Головне, щоб це було осмислено і вело до однієї мети: справити потрібне враження. По суті, оповідання історій – це дозоване, вправно розраховане подавання потрібної інформації саме в потрібний момент.
Першим, хто осмислив та сформулював ці правила оповіді, був Арістотель. Але важливо те, що ці фундаментальні правила досі актуальні і їх активно застосовують у оповідальній практиці, зокрема, і сценаристи, що працюють з Голівудом чи Нетфліксом, створюють оповідні світи для “Марвел” або й у стратегічній комунікації, зокрема політичній (трансмедійний наратив є одним із трендів маркетингу). Якими ж є ці фундаментальні принципи?
По-перше, головне – це наявність конфлікту. Необов’язково між двома героями (протагоністами), часто це конфлікт між протагоністом та суспільством, часто – всередині самого персонажа. Саме такі внутрішні конфлікти часто виходять найцікавішими для аудиторії.
По-друге, оповідь, або наратив, повинна мати чітку структуру: початок, середину і кінець. Звучить самоочевидно, але важливо, щоб дія не топталася на місці, а приводила персонажів до чогось, і щоб закінчували вони не там і не так, де і як вони починали. В оповіді мають розгортатися перипетії – зміни в становищі персонажів від хорошого до поганого і навпаки. Ще давньогрецька трагедія мала п’ятиактну структуру, яку успадкували багато класичних п’єс та фільмів.
Будова її така:
- акт 1 – експозиція, знайомство зі світом та персонажами;
- акт 2 – несподівана подія чи проблема, яка різко змінює становище персонажів;
- акт 3 – напруга зростає в міру того, як протагоніст бореться з проблемою та шукає її рішення;
- акт 4 – кульмінація;
- акт 5 – розрядка і розв’язок проблеми.
Сучасні ж сценаристи воліють працювати зі складнішою, дев’ятиактною структурою. В ній у момент кульмінації настає усвідомлення, що первісна проблема – несправжня, що за нею весь час крилася інша, справжня. Відтак цілком змінюється і мотивація, і завдання персонажів (гарний приклад такої структури – фільми з наративного всесвіту “Марвел” або мультфільм “Крижане серце”).
Самі персонажі також повинні розвиватися, змінюватися. Персонажами рухають їх мотивації – прагнення вирішити проблему, що з’являється в другому акті. Дії та вчинки персонажів мають бути вмотивовані, зрозумілі. Хороша історія трансформує героя, робить його іншою особистістю наприкінці. Така трансформація називається “аркою персонажа”.
По-третє, напруга та інтрига в історії має зростати, а не спадати. Тобто момент найбільшого напруження має припадати на кульмінацію. Погано, коли початок історії напруженіший, ніж її кінець. Сама напруга створюється двома основними шляхами: створення загадки для самої аудиторії (отже, оповідач натякає на якусь невідому інформацію, яку має бути розкрито в кінці), та створення загадки для персонажів (коли аудиторія знає те, що невідомо персонажам – це основа ефекту саспенсу в трилерах).
По-четверте, будь-яка історія має справляти на аудиторію вплив і викликати реакцію: сміх, радість, розчулення, співчуття, гнів, обурення, навіть несприйняття. Майстерність оповідача – в правильній розстановці ефектів у такий спосіб, щоб аудиторія пережила саме ті емоції, що на них розраховує оповідач. Адже коли оповідач прагнув розчулити, а люди сміються – таку історію важко назвати добре розказаною. І навпаки, добра історія – це та, дослухавши яку аудиторія в цілому відчуває саме те, чого і прагнув оповідач. Це приходить із досвідом, але головне – то раціональне й цілеспрямоване структурування історії з чітким розумінням, навіщо ми її розповідаємо.
Практичні вправи
Завдання 1
Проаналізуйте загальновідому казку (наприклад, “Попелюшка”, “Котигорошко” або “Козак Мамарига”), розклавши її на 5 актів. Спробуйте дописати нове завершення так, щоб її структура перетворилася на 9-актну. (Варіант для додаткового індивідуального домашнього завдання: Також спробуйте зробити це з улюбленим фільмом або романом чи оповіданням. Презентувати аналіз у вигляді короткої презентації тривалістю 2-3 хвилини (офлайн: мальований постер на ватмані чи на дошці; онлайн: презентація в Powerpoint, Presentations Google, Prezi, Padlet, Google Jamboard, Miro тощо).
Інструкція: підготувати роздаткові матеріали (стислий переказ обраних для аналізу казок, для офлайн-заняття їх слід роздрукувати, а для онлайн-заняття вистачить файлів у електронній версії). Також підготувати слайд зі схемою 5-актної та 9-актної оповідної структури. Озвучити завдання та хронометраж. Запропонувати обрати казки для аналізу самостійно. Якщо студенти не можуть/не хочуть обрати казки самостійно, роздати тексти з переказом обраних казок; у протилежному разі студенти працюють із текстами, які самі обрали. Перевірити, чи зрозуміле завдання і чи мають студенти питання. Ретельно пояснити всі незрозумілі моменти і відповісти на всі питання. Коли всім усе зрозуміло, об’єднати студентів у малі групи по 3-5 чоловік (залежно від розміру групи). Відстежуючи роботу груп з боку і розв’язуючи всі проблеми, що з’являються в ході роботи, відслідкувати хронометраж і відмодерувати групові презентації.
Завдання 2
Поміркуйте, що з універсальних принципів сторітелінгу можна застосовувати в журналістиці, а що – ні. Розсортуйте відповідним чином ці принципи на дві групи.
Інструкція: Підготувати дошку (віртуальну дошку на кшталт Google Jamboard, Padlet, Miro тощо, якщо заняття в онлайні) для фіксації відповідей, які озвучуватимуть студенти. Оголосити формат роботи: групова дискусія в форматі мозкового штурму. Запросити студентів озвучувати їхні варіанти відповідей на питання, винесені в завдання, та одразу відносити їх до однієї чи другої групи. Модерувати дискусію, не допускаючи особистих випадів та неконструктивних суперечок, та фіксувати варіанти на дошці.
Онлайн-інструменти
https://www.writerduet.com/ – західна альтернатива (бюджетний варіант)
https://finaldraft.com/ – основний голівудський інструмент (дорогий)
Література та джерела
Майк Йогансен. Як будується оповідання. https://chtyvo.org.ua/authors/Yohansen/Yak_buduietsia_opovidannia/
Приклади журналістських робіт
Роман Горбик (2012). Останній вартовий Гітлера: “Я ні про що не жалкую”. Історична правда. https://www.istpravda.com.ua/articles/503e9e4746c20/
Hunter S. Thompson (1965). The Motorcycle Gangs. A portrait of an outsider underground. The Nation. https://www.thenation.com/article/archive/motorcycle-gangs/