Популярна бульварна британська газета The Sun входить до медіахолдингу News Corp, яким сьогодні управляє син власника Руперта Мердока — Лаклан. Регіональні випуски The Sun виходять у Шотландії (The Scottish Sun), Північній Ірландії (The Sun) та Ірландії (The Irish Sun). Цей таблоїд усю його історію супроводжували різноманітні скандали.
На піку популярності в середині 1990-х років The Sun продавала понад чотири мільйони примірників на день. Станом на початок 2024 року аудиторія друкованих та цифрових платформ цього таблоїду охоплювала 31,1 мільйона людей. На відміну від якісної преси, головний дохід The Sun отримує від реклами. У таблоїді експериментували з платним доступом до контенту, але кілька років тому відмовилися від цієї ідеї й сьогодні роблять ставку на доходи саме від реклами.
Історія
Перший номер The Sun вийшов 15 вересня 1964 року. Газета мала стати новою більш «радикальною та незалежною» версією згаслого лейбористського видання Daily Herald (1912–1964), яке підтримувало інтереси робітників. І п’ять років The Sun справді була широкоформатною «поважною, нудною лівою» газетою, доки її у 1969 році не придбав медіахолдинг Руперта Мердока News Corp й не перетворив на таблоїд. До The Sun медіамагнат застосував ту ж формулу, що й до багатьох придбаних медіа в Австралії, — висвітлення злочинів, скандалів (здебільшого про приватне життя відомих людей), спортивних подій та побільше гучних заголовків ледь не на всю сторінку. Довгий час таблоїд перебував практично під прямим щоденним керівництвом Руперта Мердока.
У 1970 році, з нагоди річниці ребрендингу газети, тодішній редактор The Sun Леррі Лемб (Larry Lamb) вирішив публікувати на третій сторінці фото напівоголених жінок. Хоча цей крок розкритикували правозахисники, феміністки, консерватори та деякі політики, популярність The Sun зросла, що підштовхнуло й інші таблоїди вдатися до такої практики. Зʼявився навіть окремий термін — Page 3. Лише у 2015-му редакція перестала публікувати в газеті світлини напівоголених жінок, однак продовжувала їх розміщувати на сайті page3.com до березня 2017-го.
Таблоїд за весь час його існування неодноразово звинувачували в гомофобії, ксенофобії, втручанні в приватне життя людей, у наклепі, маніпулюванні суспільною думкою, особливо в контексті виборів, безпідставних звинуваченнях. Відома The Sun і своїми гучними обкладинками, над якими іронізує навіть сама редакція газети.
Із гучних справ — публікація вигаданих історій про Елтона Джона, які призвели до 17 позовів за наклеп. Закінчилося усе тим, що газеті довелося виплатити співаку мільйон фунтів стерлінгів у позасудовому порядку і написати статтю із вибаченнями.
Більш трагічною була історія про катастрофу на стадіоні Гіллсборо у 1989 році, де сталась тиснява під час півфінального матчу Кубка Англії з футболу. Тоді загинуло 96 вболівальників клубу «Ліверпуль» та ще 766 отримали поранення. Через чотири дні після події The Sun вийшла із заголовком «Правда» на першій шпальті, звинувачуючи у всьому фанатів «Ліверпуля» та стверджуючи, що деякі з них «обібрали кишені жертв» і «помочилися на офіцерку поліції», яка намагалася допомогти людині, яка помирала.
Лише через 27 років після трагедії суд довів невинуватість вболівальників «Ліверпуля», натомість вказав на помилки поліції. The Sun поспішила зі своїми звинуваченнями, спираючись на «неназваних офіцерів». У суді з’ясувалося, ким були ці «неназвані офіцери» і що їхні обвинувачення проти футбольних вболівальників були неправдивими та упередженими. У 2012 році колишній редактор The Sun Келвін Маккензі (Kelvin MacKenzie) перепросив за заголовок The Truth та заявив, що його ошукали. «Знадобилося понад два десятиліття, 400 000 документів і дворічне розслідування, аби з жахом виявити, що все було б набагато точніше, якби я написав заголовок “Брехня”, а не “Правда”» — сказав Маккензі.
Концепція The Sun не змінювалася від самого ребрендингу. Для видання досі характерні консервативні, популістські, євроскептичні погляди. У медіа не раз виходили публікації, спрямовані проти ЛГБТ-спільноти, іммігрантів, мусульман, євроінтеграції Британії, соціального забезпечення.
Окрім The Sun, Руперту Мердоку належать такі поважні видання як The Times і The Wall Street Journal, американський телеканал Fox News, а також низка популярних таблоїдів у Великій Британії, США та Австралії. Через це у медіасфері постійно обговорюють можливий негативний вплив корпорації Мердока на суспільну думку та політичні процеси у цих країнах.
Політична позиція
Починаючи з 1979 року, The Sun майже завжди підтримує Консервативну партію на виборах. У 1981 році Мердок уклав угоду з тодішньою лідеркою цієї партії Маргарет Тетчер: медіамагнат за її згодою отримав контроль над майже 40 % британської преси (саме в тому році він придбав Sunday Times i Times), політикиня ж натомість мала послідовну політичну підтримку у непрості періоди свого прем’єрства. Наприклад, The Sun підтримувала двотижневу Фолклендську війну 1982 року, а також була повністю на боці Тетчер у її протистоянні зі страйкуючими шахтарями в 1984–1985 роках. The Sun була з Тетчер аж до її відставки у 1990 році.
Проте на трьох виборах поспіль, починаючи з 1997 року, The Sun була за нових лейбористів та Тоні Блера. Медіа писали (або тут), що у Руперта Мердока були «майже інцестуальні» стосунки із Тоні Блером. Та й сам Блер визнавав, що не може не рахуватися з Мердоком через величезний вплив його медіаімперії на аудиторію. The Sun повернулася до підтримки консерваторів лише у 2009 році. У 2019 році газета підтримала на виборах консерватора Бориса Джонсона.
The Sun виступала проти політики ЄС і відповідно часто критикувала європейських лідерів, таких як Ангела Меркель. Таблоїд підтримав Brexit, прямо закликаючи своїх читачів голосувати на референдумі за вихід з ЄС.
Щоб зрозуміти, як функціонувала і визначала політику медіаімперія Руперта Мердока, рекомендуємо подивитися документальний фільм BBC «Розквіт династії Мердока».
Висвітлення війни Росії проти України
Якими б не були політичні вподобання й історія газети та її власника, у висвітленні російсько-української війни The Sun дотримується проукраїнської позиції. Проти військового оглядача The Sun Джерома Старкі (Jerome Starkey) російська влада навіть запровадила санкції в серпні 2022 року: заборонила йому вʼїзд до РФ.
Новини про російсько-українську війну зібрані в окремому розділі на сайті медіа. Зверху на сторінці відразу пояснюється, що «24 лютого 2022 року Росія розпочала вторгнення в Україну, яке призвело до вимушеного переміщення багатьох людей та руйнування інфраструктури. Попри це, Україна та її президент Володимир Зеленський зупинили війська Путіна та отримали міжнародну допомогу». Однак не згадується, що Росія розпочала війну проти України ще у 2014 році.
The Sun схвалює підтримку, яку надають Україні Британія й інші країни Заходу. У своїх авторських колонках закликає всіляко надалі піддержувати Україну у війні з Росією. Медіа описує, яку загрозу може становити Росія для Британії, й не шкодує епітетів для Володимира Путіна: «лихий», «безсоромний», «бос мафії».
Президент РФ як головний герой фігурує майже у всіх матеріалах The Sun, повʼязаних із війною, навіть якщо йдеться про одного російського солдата, вбитого українським дроном, або знищення російського складу з боєприпасами. Медіа послуговується такими формулюваннями як «солдати Путіна», «атаки Путіна». Навіть удар ЗСУ по військових об’єктах у Бєлгороді 30 грудня 2023-го The Sun назвав «одним із найбільш смертоносних ударів по містах Влада». Подібна лексика може справити враження, що війну проти України веде лише один Путін, а отже, вся відповідальність за воєнні злочини на ньому. Хоча насправді його режим підтримують багато росіян, роблять це добровільно і мають з цього певну вигоду.
The Sun часто публікує конспірологічні матеріали про Володимира Путіна, зокрема про його двійників і можливу смерть, хвороби, особисте життя. Базуються ці тексти зазвичай на «чутках», чиїхось припущеннях, «анонімних джерелах».
The Sun у своїх матеріалах зосереджується на успіхах української армії (атаки на російські військові об’єкти, результативне застосування нової зброї) й на поразках російської (кількість вбитих військових, знищеної військової техніки на тому чи іншому напрямку). Таке висвітлення війни не дає повної картини для читачів The Sun: Росія зображається як дещо безглуздий противник, який не вчиться на своїх помилках. Однак це далеко не так. Іноземна аудиторія має розуміти, якою ціною дається Україні кожен день життя, а не сприймати війну як реаліті-шоу.
Журналісти The Sun, які висвітлюють російсько-українську війну
Джером Старкі, військовий редактор The Sun, керує тим, як медіа висвітлює війну в Україні. На початку повномасштабного вторгнення Старкі був в зоні бойових дій.
Загалом про події в Україні час від часу пишуть різні іноземні кореспонденти The Sun. Серед них — Іона Клів (Iona Cleave), Генрі Голловей (Henry Holloway), Джорджі Інгліш (Georgie English), Еллі Доуті (Ellie Doughty).