Медіаринок Німеччини, країни із 84 мільйонами населення, — один із найбільших та найдинамічніших у Європі. Він формувався під впливом складних історичних подій XX століття. Фактично основи нинішньої медіасистеми Німеччини, насамперед коли йдеться про телебачення та радіо, були закладені у перші роки після Другої світової війни західними союзниками. Вони бачили головним завданням унеможливити використання ЗМІ в цілях пропаганди, адже німецькі медіа були інструментом диктатури за часів нацистського режиму. Таким чином в Західній Німеччині була створена система суспільно-правового мовлення за зразком британського мовника BBC. Надзвичайно важливим у цьому процесі було зберегти незалежність суспільних мовників як від тиску ринку, так і від впливу будь-якої панівної політичної партії. Саме тому суспільні мовники мають право на самостійне управління компаніями, а влада не може здійснювати прямий контроль цих телерадіокомпаній. Вони фінансуються за рахунок абонентської плати самих громадян Німеччини, розмір якої визначається урядами федеральних земель.
Приватне мовлення з’явилося в Німеччині лише у 1980-х роках. Цьому передувала непроста суспільно-політична дискусія, оскільки в країні було багато противників створення приватних телерадіокомпаній, зокрема проти послідовно виступали церкви, профспілки та Соціал-демократична партія Німеччини. Вони бачили в цьому загрозу культурного занепаду, яку можуть принести приватні телеканали [Май, 2011, с. 107]. Проте виникнення приватних телекомпаній призвело до структурних змін на медіаринку та збільшило конкуренцію. Складні процеси в медіасистемі Німеччини відбувалися після падіння Берлінської стіни та об’єднання Східної та Західної Німеччини. Медіа в колишній НДР були під тотальним контролем тодішньою правлячої партії. І після об’єднання вони або перестали існувати, або перейшли під контроль західнонімецьких медійних компаній.
Сьогодні ринок телебачення та радіо — це фактично дуальна система, яку формують суспільно-політичні та приватні мовники. Попри конкуренцію з боку приватних телеканалів, суспільні мовники зберігають найбільшу популярність. Вони функціонують у федеральних землях, створюючи розгалужену систему суспільного мовлення. Регіональні суспільні мовники об’єднані в ARD (Arbeitsgemeinschaft der öffentlich-rechtlichen Rundfunkanstalten der Bundesrepublik Deutschland – Консорціум суспільних мовників Німеччини). Одна телевізійна станція веде мовлення по всій країні — це ZDF (Zweites Deutsches Fernsehen), як і радіостанція Deutschlandradio. Проте структура суспільного мовлення уже найближчим часом може зазнати суттєвих змін, насамперед це стосуватиметься ARD. Для реформування системи суспільного мовника створена спеціальна комісія, яка зараз напрацьовує пропозиції змін (у першу чергу в системі управління та розпорядження фінансами) [інформація станом на початок 2024 року].
Дещо особливий статус має Deutsche Welle, оскільки фактично це іномовлення, його програми транслюються німецькою, англійською та 30 іноземними мовами. Зокрема працює й українська редакція DW, яка виробляє україномовний контент.
На цій схемі зображена система суспільного мовлення Німеччини.
Також Німеччина має один із найбільш розвинених ринків друкованих медіа з багатьма і тривалими традиціями. Перші газети тут з’явилися 400 років тому, як зазначають у своєму огляді німецького медіаландшафту дослідниці Барбара Томас (Barbara Thomaß) та Крістін Горц (Christine Horz).
Попри диджиталізацію та перехід частини аудиторії в інтернет, що характерно для багатьох медіаринків світу, німецька аудиторія досі багато читає друковану пресу. Німецькі газети та журнали зберігають високі тиражі, хоча й демонструють загальну динаміку на зниження. Газета, яка має найвищий тираж в Німеччині, — таблоїд Bild.
Автори Digital News Report за 2024 рік, який щорічно готує Reuters Institute, звертають увагу на зниження інтересу до новин у Німеччині, а також на падіння тиражів німецьких новинних газет та журналів. Так, за даними Німецького бюро аудиту тиражів (IVW), недільні тиражі друкованих газет і журналів у четвертому кварталі 2022 року впали на 9,41%, тобто в середньому до 12,3 мільйона копій у день (тоді як у 2021 році ця цифра становила 13,54 мільйона копій). Втрат зазнали як якісні видання, так і таблоїди. Такі відомі газети, як Frankfurter Allgemeine Zeitung (FAZ) і Süddeutsche Zeitung (SZ), у четвертому кварталі 2022 року зменшили загальний платний тираж на 5–6% порівняно з тим самим періодом 2021 року. Таблоїд Bild мав падіння на 7,63% за той же період до 1,099 млн. Щоправда, цифрові підписки Bild зросли, але не настільки, щоб компенсувати падіння продажів друкованих видань.
Загадом багато німецьких медіа шукають нові можливості у цифрових форматах. Особливість німецького ринку якраз полягає в тому, що традиційні медійні бренди зберегли свій вплив і розширили його в інтернеті. Вони не поступилися місцем альтернативним інтернет-виданням. Хоча ринок онлайн-медіа також активно розвивається, монополію на новини все-таки зберігають найбільші традиційні медійні гравці.
5 найбільших медійних приватних компаній Німеччини:
- Bertelsmann SE & Co. KGaA: серед медійних активів — RTL Group (теле- та радіоканали в низці європейських країн)
- ProSiebenSat.1 Media SE: серед медійних активів — низка телеканалів у Німеччині та німецькомовних європейських країнах, серед яких — ProSieben, Sat. 1 та інші.
- Axel Springer SE: серед медійних активів — Bild, Bild am Sonntag, Die Welt, Welt am Sonntag, B.Z. (local), B.Z. am Sonntag (local), Insider, Politico.
- Hubert Burda Media Holding Kommanditgesellschaft: серед медійних активів — новинний журнал Focus, велика лінійка глянцевих журналів, зокрема таких як Elle, Bazaar, Esquire, InStyle інші. Також низка радіоканалів, зокрема Hitradio FFH, Radio Arabella, BB Radio. Компанія працює в 11 країнах і загалом володіє 250 медіабрендами.
- Heinrich Bauer Verlag KG: серед медійних активів — велика лінійка глянцевих та нішевих журналів, наприклад, Cosmopolitan, Woche heute, а також нішевих теле- та радіоканалів.
Індекс свободи преси. Німеччина.
Додаткові джерела
- German News Media Landscape Trends. 2021
- National newspapers in Germany
- How public service broadcasting functions in Germany
- Top 60 German News Websites
- List Of Media Companies Germany
- Майн Х. (2000). Средства массовой информации в Германии. Berlin: UVK Medien.