Заняття 3. Інтерв’ю для телевізійного сюжету

Інтерв’юер – це уважний слухач, психолог із високим рівнем емпатії, який відчуває героя і будує свою роботу, відштовхуючись від цих відчуттів і той, кому по-справжньому цікавий герой та предмет розмови з ним. Люди відчувають нещирість та суто «професійний» інтерес. Тому завжди слід шукати те, що може зачепити, зацікавити навіть там, де, на перший погляд, це видається неможливим.

Перше, що має зробити інтер’юер, зустрівшись із героєм – це розтопити лід, створити атмосферу, за якої герой почуватиметься природно та говоритиме відверто. Тому якщо маєте час, приділіть хоча б кілька хвилин знайомству, невимушеній розмові, що відбуватиметься не на камеру.

Цей етап є особливо важливим під час інтерв’ю з тими, хто не має досвіду роботи з камерою і не звик до публічності. Під час інтерв’ю з медійними особами (зірки, політики) цей етап матиме менше значення.

Та пам’ятайте, що межа між уважністю/щирим інтересом та панібратством – тонка, і професійний інтерв’юер ніколи її не перетинає.

Під час зйомки часто постає питання, що робити першим: записувати інтерв’ю або відеоряд, який ілюструватиме героя. Якщо обставини дозволяють, почніть зі зйомки відеоряду – це дозволить героєві звикнути до камери, а вам дасть додатковий час налагодити з ним контакт.

Всі правила ведення інтерв’ю (попереднє вивчення героя/тематики, підготовка переліку питань, тощо) справедливі для телевізійного інтерв’ю, проте воно все ж має свою специфіку.

Для початку важливо розрізняти телевізійне інтерв’ю як самостійний жанр і таке, що знімають під час роботи над сюжетом.

Телевізійне інтерв’ю як окремий жанр виходить в ефір або наживо (в режимі реального часу), або в записі. В обох випадках глядач може подивитись інтерв’ю повністю від моменту представлення героя до фінального запитання і прощання.

Натомість, інтерв’ю для телевізійного сюжету лягає в його основу, де журналіст частково переказує зміст інтерв’ю непрямою мовою, а частково – прямою за допомогою синхронів (телевізійних цитат, прямої мови героя у сюжеті). Під час розмови із героєм ставте собі питання: «Чи я маю синхрон для сюжету?».

Вдалий синхрон – це закінчена думка героя, яка буде зрозумілою/неспотвореною, якщо її витягнути з контексту, триватиме не більше 30 секунд і родзинка якої буде втрачена, якщо її передати непрямою мовою.

На відміну від текстового інтерв’ю, де слова героя можна «причесати», надати їм більш літературного звучання без спотворення змісту або навіть вирізати частину слів і замінити їх на три крапки, у телебаченні не завжди є така можливість.

Тому коли ви чуєте думку героя, яка має потенціал стати синхроном, проте сформульована задовго або «пішла гуляти деінде», допоможіть йому. Поставте питання інакше, можливо, навіть кілька разів у різних варіаціях, щоби зрештою отримати синхрон.

Під час інтерв’ю на емоційно чутливі теми паузи, які робить герой під час відповіді на питання, є надважливими для телебачення. Часто після паузи слідують жести чи емоції, які красномовніші за будь-які слова.

Недосвідчені інтерв’юери можуть почувати себе невпевнено, коли виникає пауза і намагаються одразу заповнити її наступним запитанням. Не робіть так! Дайте героєві зупинитися, прожити емоції — і ви отримаєте набагато більше, ніж просто слова. Цей прийом широко використовують у документалістиці.

Забудьте про мугикання, підтакування і будь-які інші звуки за кадром на знак того, що ви розумієте, про що говорить герой. По-перше, немає нічого гіршого за те, щоб вирізати ці звуки із синхронів. По-друге, вашу реакцію можуть неправильно потрактувати, наприклад, як схвалення тверджень чи дій. Навчіться демонструвати свою залученість у розмову невербально – наприклад, поглядом.

Заздалегідь продумайте кілька питань для зйомки так званих перебивок. Але пам’ятайте, що у цей момент герой може сказати найкраще, оскільки розслабляється, знаючи, що його вже не знімають. Тому або ставте несуттєві питання, або напрацюйте план дій на такий випадок.

Під час інтерв’ю думайте про умови, в яких ви знімаєте героя. Вони є частиною кадру і завчасно продумані умови/декорації можуть зробити його цікавішим. Віддавайте перевагу не статичному інтерв’ю, коли герой просто сидить навпроти продюсера, а динамічному/креативному інтерв’ю. Наприклад, якщо ви робите історію про майстра, інтерв’ююйте його за роботою.

Якщо для історії має значення сфера діяльності героя, то знімайте його у природному для нього середовищі. Наприклад, знімаючи вейкбордиста, запишіть частину інтерв’ю у процесі того, як він перевіряє та кріпить спорядження.

Головне правило тут – відео інтерв’ю має підсилювати/доповнювати його зміст. Якщо ви знімаєте історію про колекціонера, то доречно, щоб він не абстрактно розповідав про свою колекцію, а й паралельно показував її.

Ще один секрет, якщо знімаєте героя за роботою: повісьте на нього петличку і попросіть розказати, що саме він робить. Відео-журналіст у цей час може плавно перекадровуватись із героя на його руки, які щось роблять, але в межах одного довгого кадру. Дуже важливо не зупиняти запис відео, оскільки тільки так можна зберегти аудіо інтерв’ю і у подальшому вирізати синхрон з такого кадру.

За класичним підходом герой під час інтерв’ю має дивитись на продюсера. Проте підходи змінюються. Запишіть частину інтерв’ю, коли герой дивиться прямо в об’єктив камери. Для гладача це створить ефект, що герой розповідає історію саме йому. Наприклад, попросіть героя представитись і коротко розповісти про себе, дивлячить прямо в об’єктив.

Під час інтерв’ю відео-журналіст завжди має працювати у навушниках – це дозволяє уникнути браку, якого не видно на звуковій доріжці.

Практичні вправи. Зразки

Складіть перелік питань до інтерв’ю для людиноцентричного сюжету, тема якого була затверджена за результатами практичної вправи №2 заняття №2.
Зніміть за допомогою мобільного телефону динамічне інтерв’ю з героєм на будь-яку тему тривалістю до 5 хвилин, включаючи представлення героя на камеру.