Порівняно з іншими країнами, у США держава не впливає на медіаринок істотно. Це обумовлено Першою поправкою до Конституції США (1791), згідно з якою Конгрес США не має права видавати закони, що обмежують свободу слова та преси, а також панівною ідеєю вільного ринку. У ХІХ–XX століттях це грало на руку американським медіа, яким конкурувати за увагу аудиторії доводилося хіба між собою. Певний час у ХІХ столітті великі міські газети були найбільшими виробничими компаніями в країні. Ця тенденція продовжилася з появою Голлівуду та комерційного мовлення.
Протягом кількох десятиліть у середині XX століття медіакомпанії були високоприбутковими й дуже впливовими як соціальні інститути. Газети, телерадіокомпанії та журнали інвестували значні кошти в редакції, а журналістська професія ставала дедалі масштабнішою, автономнішою та впливовішою. Більшість тодішніх американських новинних організацій уникали ідентифікації з певними політичними партіями або тенденціями.
З 1970-го, паралельно з комерційними та орієнтованими на ринок медіа, працює система суспільного мовлення США. Та складається з неприбуткової корпорації Public Broadcasting Service (PBS) та радіомережі National Public Radio (NPR), а також місцевих станцій, які є їхніми членами. Американське суспільне мовлення фінансується не за рахунок ліцензійного збору, як, наприклад, у Великій Британії, а через федеральні та місцеві грантів, пожертви від приватних осіб та комерційних компаній (спонсори отримують рекламу в ефірі на знак подяки).
В останні роки в американському медіаландшафті дедалі більше домінують великі технологічні компанії, як-от Google та Meta. Хоча вони не позиціюють себе як медіапідприємства, вони переманюють у медіа рекламодавців: техногіганти дають змогу бізнесу просувати свої послуги на конкретні та вузькі аудиторії. Також технологічні компанії займають центральне місце в потоці інформації та публічному дискурсі. За даними Reuters Institute for the Study of Journalism за 2024 рік, 48% американців споживають новини через соцмережі (у 2013-му цей показник був на рівні 27%), тоді як друковані видання читають лише 16%. Медіа змушені на це зважати й заодно грати за мінливими правилами платформ. Роль технологічних гігантів все частіше стає предметом дискусій, особливо після скандалів з фейковими новинами і російським втручанням у президентські вибори в США 2016 року.
Відтік рекламодавців, ускладнена взаємодія з аудиторією та невелика частка передплатників онлайн-контенту (22%) змушує американську новинну індустрію скорочувати робочі місця. Масові хвилі звільнень охопили американські медіа впродовж 2023 року і продовжилися у 2024-му, зачепивши як місцеві редакції, так і великі традиційні видання, як-от Washington Post, LA Times, Wall Street Journal, Sports Illustrated, NBC News, Vice Media та Vox. У 2023 році в новинній індустрії було втрачено понад 3 000 робочих місць, що є найвищим показником з 2020 року, коли було скорочено понад 16 000 робочих місць.
Упродовж останнього десятиріччя рівень довіри американців до новин змінювався несуттєво: найчастіше становив 32 % (у 2015-му, 2019-му, 2023-му та 2024-му). Американські респонденти, які взяли участь в дослідженні Reuters Institute for the Study of Journalism у 2024 році, найбільше довіряють місцевим газетам та телебаченню (58 % та 62 % відповідно).
США в рейтингу свободи преси (2019-2023)
