У багатьох арабських країнах значна частина або й усі медіа контролюються владою, що не може не впливати на рівень об’єктивності журналістських матеріалів. Навіть у тих країнах, де є певна частка незалежних та приватних ЗМІ, журналісти вдаються до самоцензури й намагаються не випускати критичних репортажів щодо внутрішніх та зовнішніх подій, до яких причетна їхня держава. Частково це обумовлено локальними «законами про кіберзлочинність», які криміналізують поширення «фейкових новин» (тобто критики влади) в інтернеті, та низьким рівнем незалежності судової системи. Деякі держави, аби змусити замовкнути неугодних журналістів, фабрикують проти них справи, звинувачуючи у приналежності до терористичних організацій (Єгипет), торгівлі людьми (Марокко), ведуть дискредитаційні кампанії, блокують сайти, анулюють ліцензії та переслідують.
Тож очікувано, що в Індексі свободи слова, який щороку складають «Репортери без кордонів», більшість арабських країн посідають місця в останніх десятках. Станом на 2024 рік з регіону найвищу позицію в рейтингу має Мавританія (33-тє місце) — багатоетнічна та мультикультурна країна на Заході Африки, де з 2011 року декриміналізовано правопорушення в медіа. Найгірша ситуація зі свободою слова в Сирії (179-те місце) — країні, яка понад десять років охоплена війною. Третина сирійських медіа працює за межами батьківщини.
У країнах, які пережили нещодавно або переживають зараз військові конфлікти / повалення влади, ЗМІ поляризовані та потерпають від економічних негараздів. У Лівії, наприклад, редакції можуть змінювати свої позиції залежно від політичної та воєнної ситуації. А в Ємені політики та бізнесмени купують лояльність журналістів та медіа, які не можуть знайти інші джерела доходу.
Чи не у кожній з арабських країн є теми, які журналістам заборонено висвітлювати. Найчастіше йдеться про релігію, корупцію, особисте життя правлячої верхівки та права жінок. Небажано писати і про права ЛГБТ та неофіційну інформацію про Covid-19.
Телебачення є найпопулярнішим видом медіа у низці арабських країн, зокрема у Йорданії, Єгипті, Лівії, Ємені. Водночас жителі арабських країн нерідко споживають новини у соцмережах, найчастіше — у Facebook та YouTube. Для одних це можливість почути те, чого не повідомляють державні ЗМІ, для інших — зручний спосіб споживати контент від популярних медіа у своїй країні.
Ключові гравці в регіоні
Катар
Одна із найменших країн в регіоні (за площею вона дещо поступається Закарпатській області), однак чи не найбільше впливає на панарабський світ завдяки своєму мовнику Al Jazeera. Його зухвалу манеру висвітлення подій намагалися копіювати конкуренти, а уряди інших арабських країн неодноразово подавали скарги на Al Jazeera катарській владі, яка, власне, і фінансує це медіа. Однак наскільки гостро та різко Al Jazeera готова критикувати дії інших держав, як-от США, Ізраїлю, настільки ж пасивно висвітлює внутрішні проблеми Катару, як-от працевлаштування іммігрантів.
Єгипет
Єгипетську пресу найактивніше читають у регіоні, а його інформаційно-медійний комплекс Media Production City (Каїр) забезпечує телепродуктами більшу частину арабомовного світу.
Єгипет був першою арабською країною, яка запустила власний супутник — Nilesat.
Об’єднані Арабські Емірати
Тут знаходяться крупні панарабські мовники, в тому числі MBC, OSN та Sky News Arabia. ОАЕ приваблюють медіа своїми медіазонами — Dubai Media City (Дубай) та twofour54 (Абу-Дабі). Вони пропонують послуги з продакшену, маркетингу, логістики, побудови спільнот для фрилансерів, стартапів, малого та середнього бізнесу та корпорацій.
Оскільки в ОАЕ багато експатріантів, медіа орієнтуються не лише на арабомовну аудиторію, а й на англомовну та південноазійську.
Ліван
Майже всі ліванські телеканали та радіостанції є приватними, і багато із них пов’язані з політичними групами та місцевими династіями. Найбільш впливовими є телеканали LBCI, Al Jadeed та MTV, які належать родинам Дагер-Саад, Хаят та Мурр відповідно. Al-Manar TV — офіційний канал воєнізованого угруповання «Хезболла».
Фінансова криза та наслідки вибуху в порту Бейрута у 2020 році змусили ліванські медіа скоротити свій штат і бюджети. Daily Star, єдина англомовна газета Лівану, закрилася у 2021 році.
Роблячи висновки у цьому тексті, автори опиралися на медіагайди BBC по арабських країнах та Індекс свободи слова від «Репортерів без кордонів».