Що треба знати про фейки, дезінформацію та інший шкідливий контент

Ми живемо у складному інформаційному світі, в якому правда межує з обманом і маніпуляціями. На неправдиві чи маніпулятивні новини можна натрапити у фейсбуці, в анонімних телеграм-каналах, у вайбер-чатах, на ютюб-каналах, у тіктоці та на інших платформах чи в інших месенджерах. Іноді ми навіть не задумуємось над тим, що якась інформація, яка зачепила нас емоційно, може бути неправдивою.

Раніше, коли ми отримували всю важливу інформацію лише з газет, радіо або телебачення, на сторожі правдивості стояла ціла армія редакторів, які перевіряли зібрані журналістами факти. Сьогодні, в часи соцмереж і месенджерів, автором може стати будь-хто — для цього не обов’язково влаштовуватись на роботу в якусь редакцію. Будь-яку інформацію можна поширити миттєво.

Коли між автором і споживачем немає редакторів, обов’язок перевіряти інформацію покладено на нас самих. Тому ми маємо зрозуміти, з якими типами обману ми можемо стикнутися в цьому складному інформаційному середовищі.

Якими бувають маніпуляції

Розгляньте малюнок нижче. Деякі науковці ситуацію, яка склалася сьогодні в інформаційному полі, називають інформаційним безладом. Обман, неправда та маніпуляції можуть поширюватися з різною метою: навмисно і ненавмисно, щиро (через свої погляди) або зі злим умислом. Залежно від цієї мети розрізняють різні типи шкідливого контенту, які зображені на малюнку.

Приклад мізінформації:

• Багато мізінформації поширювалося під час пандемії COVID-19, на початку епідемії, наприклад, люди писали, що це все вигадка; або противники вакцинації поширювали в соцмережах різні історії про шкідливість вакцин, хоча це було не доведено. У перший рік повномасштабного вторгнення і ЗМІ, і люди в соцмережах поширювали інформацію про «мітки» на вулицях міст, які ніби-то ставлять диверсанти на ті місця, куди ворог має поцілити. Люди щиро вірили, що це правда і поширювали таку інформацію. Хоча зараз уже всі розуміють, що ці мітки не потрібні для ракет чи дронів, оскільки вони працюють за допомогою складних електронних систем і навіть штучного інтелекту.

Приклад малінформації:

• приклади малінформації часто можна спостерігати під час виборів, коли про того чи іншого політика поширюється навіть правдива інформація, але зі злим умислом, щоб очорнити його, зменшити його рейтинг. В умовах війни до малінформації можна віднести публікацію в анонімних телеграм-каналах чи інших месенджерах фото/відео «прильотів»: це правдиві фото, але вони можуть заподіяти шкоду українським військовим та цивільним. Тому редакції, журналісти намагаються не публікувати таку інформацію в перші години після ракетних чи дронових атак.

Приклад дезінформації:

• як уже зазначалося, дезінформація — це інформація, яка створюється навмисно, щоб ввести в оману, маніпулювати думками та діями людей. Росія постійно використовує дезінформацію для впливу як на своє населення, так на українців, і на населення в інших країнах. Можна наводити велику кількість прикладів. Один із найвідоміших прикладів останніх років: Росія стверджувала, що Україна підірвала Каховську ГЕС, хоча насправді, українські військові не мали доступу до цього об’єкту, адже він знаходився на окупованій Росією території.

Фейки або фейкові новини — це повністю чи частково вигадана історія / факт. Саме за допомогою фейків поширюється дезінформація, відбувається маніпуляція суспільною думкою.

Фейки можуть бути різними:

• у вигляді текстів (дописи у соцмережах, у телеграм-каналах чи вайбер-групах; новини в ЗМІ);
• фотофейки;
• відеофейки.

Якщо неправдиві фото та відео створені за допомогою штучного інтелекту, то це називається дипфейк (глибокий фейк). За допомогою штучного інтелекту можна навіть підробити голос людини.

Більше про дипфейки можна прочитати в розділі «Що таке глибинні фейки та як їх розпізнати» до онлайн-курсу, який розробили експерти Українського інституту медіа та комунікації

Маніпуляція — це цілеспрямоване викривлення інформації, щоб створити певне ставлення до ситуації, людини або явища. Якщо з фейком все зрозуміло — це завжди неправда, то маніпулятивна інформація може бути цілком правдивою. Але вам можуть надати неповні дані, навмисне приховати їх важливий аспект, змістити акценти, тобто замість головного говорити про другорядне, висмикнути чиюсь фразу з контексту тощо, щоб вплинути на наше ставлення до чогось.

Ось яскравий приклад маніпуляції.

Так маніпулятори намагаються посіяти ворожнечу та переконати, що Україна нібито не дбає про своїх жителів. Для цього вони акцентують на тому, що їм вигідно, а про решту мовчать.

Чутка — це неперевірена інформація, яка стосується важливих питань, і поширюється людьми в усному спілкуванні або через різні месенджері чи соцмережі. Правдивість такої інформації як правило не встановлена. Чутки відрізняються від пліток. Пліткують люди про особисті питання, а чутки поширюють про суспільні. Отже, коли ми обговорюємо, що сусідка купила нове дороге авто, — це плітки. А коли щось подібне говорять про депутата чи президента – це вже чутки, адже вони цікавлять усе суспільство.

Війна — це поживний ґрунт для чуток, бо вони найкраще поширюються там, де бракує правдивої інформації від тих, кому ми довіряємо. Тобто де є невизначеність. Саме тому під час війни процвітають мольфари, астрологи і ворожки, які розповідають, що війна точно завершиться навесні, восени, через місяць або через 30 років. Оскільки нам дуже хочеться, щоб це сталося, ми підхоплюємо ці чутки і несемо далі, поширюємо їх у соцмережах і месенджерах, розповідаємо друзям. Насправді усі ці віщуни так само не можуть передбачити майбутнє, як і ми. Тому їхні передбачення так часто не здійснюються.

Пропаганда — це цілеспрямоване поширення ідей та моделей поведінки серед широких мас населення. Слово походить з латини й в перекладі означає «те, що має бути поширене». Вона не завжди має на меті завдати шкоди. Відомо не лише про пропаганду під час війни, а й, скажімо, про пропаганду здорового способу життя. Але у пропаганди є одна особливість, яка відрізняє її від чесного інформування. Вона завжди показує лише одну «сторону медалі». Наприклад, пропаганда бігу повідомить вам про його численні переваги для здоров’я, але не скаже про те, що біг за неправильного підходу може призвести до великої кількості травм, а людям з певними хворобами краще не бігати взагалі. Якщо вам скажуть і про плюси, і про мінуси, то це вже не пропаганда, а правдиве інформування.

Пропаганда завжди має мету — змінити ваші переконання, ставлення до певних явищ, людей або суспільних груп. Вона застосовує маніпулятивні техніки, про які ми говорили вище, і може ґрунтуватися частково на правдивій і частково на неправдивій інформації.

Як виглядає пропаганда? Вона може мати дуже різний вигляд і, ніби з цеглинок, складається з маніпуляцій. Це можуть бути упереджені новини на сайті, який належить політику чи олігарху і нестримно хвалить власника або того, хто заплатив йому гроші. Це можуть бути оголошення, плакати або листівки. Це також можуть бути виступи блогерів або людей, які видають себе за експертів, але ними не є. Це можуть бути фейкові новини.

Пропаганду можна зустріти у найнесподіванішому місці: у кіно, гумористичних програмах або й у дитячих мультиках. Діти ще не навчилися критично сприймати інформацію, тому їм легко навіяти переконання, які транслюються у мультику. Наприклад, британська газета The Times назвала відомий російський мультфільм «Маша і Ведмідь» пропагандою Кремля. Професор Ентоні Гліс з Університету Букінгема, експерт з розвідки, сказав: «Маша злюща і вельми неприємна, але й відважна. Вона стрибає вище голови. Не буде перебільшенням сказати, що вона поводиться по-путінськи». В одному з епізодів дівчинка, одягнена в кашкет радянського прикордонника, охороняє морквяну грядку від «загарбників».

Пропаганда через серіали працює значно ефективніше, ніж поширення фейкових новин. Останній приклад – російський серіал «Слово пацана», де йдеться про кримінальний світ російської Казані кінця 80-х і молодіжні групи у ній. Але він став популярним серед українських підлітків, навіть під час війни. Втім експерти застерігають, що він пропагує російську естетику криміналу й насильства. Наприкінці 2023 року поліція Києва затримала групу підлітків, які побили й пограбували 16-річного хлопця. Вони зізналися, що надихнулися російським серіалом.

Пригадаємо також серіали на кшталт «Менты», «Солдаты», «Кадеты» та інші, які свого часу йшли на українському телебаченні. Усі вони, по суті, оспівували російську армію і силові структури, а українці там зображувалися лише негативно.

Щодо гумору, то за веселою формою, такою як анекдоти, меми (картинки зі смішними підписами) або жарти часто ховається суперечлива і навіть образлива інформація. А оскільки це ще й смішно, люди самі діляться нею, вона стає «вірусною» і поширюється значно швидше. В СРСР такими жанрами були карикатури, КВК і естрадна сатира. Багато хто з нас пам’ятає виступи Михайла Задорнова про нібито «тупих американців». Після Революції Гідності 2014 року і до своєї смерті у 2017 році Задорнов неодноразово використовував антиукраїнські жарти. Згодом він навіть жартував про збиття російськими терористами малайзійського Боїнгу у 2014 році в Донецькій області. Коли ми слухаємо жарти, у нас вимикається критичне мислення, і нас найлегше у чомусь переконати. Тому варто бути уважними, коли обираємо мультики для внуків або кіно чи передачу для сімейного перегляду.

Пропагандистською буває й розважальна інформація, як-от короткі відеоролики нібито від простих людей. Скажімо, у Facebook, Instagram або TikTok вам можуть трапитися «пророцтва Ванги» про перемогу Росії, відео з російськими школярами, які прославляють силу російської армії або звинувачують у війні Зеленського чи НАТО. Не варто дивитися такі відео – краще їх блокувати, щоб соцмережі не пропонували вам нові подібні.

Серед тем, які часто використовують пропагандисти для маніпулювання суспільною думкою, – бідність, економічна нерівність, несправедливість у суспільстві тощо.

5 способі маніпулювати нами або впливати на нас

Через слова:

• коли на людину, групу людей, організацію чи навіть якісь явища навішують ярлики. Наприклад, «всі лікарі — хабарники». Активно цей прийом використовувала радянська пропаганда, коли казала «комунізм — світле майбутнє людства», або що всі, хто хоче української незалежної держави або захоплюється українською мовою та культурою — «бандерівці»;
• коли вживають різні слова та фрази без пояснення, наприклад, такі як свобода, сімейні цінності, мир, патріотизм, добро, стабільність та багато інших. Наприклад, про кандидата у мери перед виборами кажуть, що він «міцний господарник». Виборці можуть подумати, що він відремонтує дороги, замінить труби та організує роботу транспорту. Але його команда може мати на увазі зовсім інше;
• коли використовую пом’якшувальні, маскувальні слова чи вирази (тобто евфемізми), аби замінити якісь небажані слова та приховати неприємну правду. Скажімо, «ліквідація» замість «вбивство», «цивільні втрати» замість «загиблі» в умовах війни. Не лише війна, а й наше повсякденне життя сповнене евфемізмів. Пухлини називають новоутвореннями, економічну кризу — «негараздами», «тимчасовими труднощами», бідність — «скромними умовами життя».

Через емоції:

• коли використовують різні страхи людей. Наприклад, граючи на страху перед ядерною атакою, людям пропонують купити йодид калію, аби зменшити негативний вплив радіоактивного йоду на щитоподібну залозу. Насправді треба розуміти, що після 40 років щитоподібна залоза майже не накопичує радіоактивний йод, отже, людям цього віку прийом калію йодиду може завдати більше шкоди, ніж користі. Молодшим людям і дітям також не варто захоплюватися вживанням йодиду калію, бо він може погіршити роботу залози;
• коли використовують жалість та інші почуття, наприклад, для привернення уваги, фото чи відео дітей, тварин;
• коли використовують нашу потребу належати до важливої ​​для нас групи людей. Людина швидше вибере щось, якщо бачить, що такий самий вибір зробили сотні, тисячі, мільйони або більшість таких самих, як він. Для цього, наприклад, в рекламі використовують такі фрази, як «стільки-то відсотків споживачів користуються нашим шампунем».

Через зв’язок з відомими людьми чи організаціями:

Через наші упередження:

• коли люди можуть несправедливо давати оцінку іншим людям, знецінюючи їх, применшуючи їхню роль або звинувачуючи в чомусь тощо. Ця несправедлива оцінка ґрунтується на наших хибних уявленнях (або стереотипах) про ту чи іншу людину, або групу людей. Наприклад, упереджене уявлення щодо жінок проявляється через такі вирази як «у нього жіноча логіка», «водить машину, як блондинка» та інші. Також в українських медіа можна зустріти упереджене ставлення щодо ромів (наприклад, їх узагальнено називають крадіями) чи представників інших національностей, релігійних чи будь-яких інших груп;
• коли поширюють різні неймовірні версії тих чи інших подій та явищ, які фактично є конспірологічними теоріями чи теоріями змови, як-от про те, що нами правлять прибульці-рептилоїди.

Більше про те, що таке теорії змови, які вони, як вони виникають, читайте в розділі до онлайн-курсу, розробленому експертами Українського інституту медіа та комунікації, «Як деконструювати теорії змови»

Через маніпуляцію фактами:

• коли чиясь думка подається як доведений факт, аби зробити історію переконливішою або, навпаки, поставити під сумнів її достовірність;
• коли поширюються відверті фейки (про це ми розповідали вище);
• коли факти достовірні, але їх подають вибірково, не всі (частину замовчують); подають лише ті факти, які вигідні. Наприклад, телеканали, які підтримували колишнього президента-втікача Віктора Януковича, показували окремих високопосадовців лише в позитивному світлі, замовчуючи їхні корупційні дії.

Більше про те, як відрізнити факт під судження, послухайте в аудіозаписі за посиланням: https://e-courses.jta.com.ua/e-podcasts/fakty-ta-sudzhennia/

Організації та проєкти, які займаються перевіркою фактів та спростуванням фейків

• StopFake
• VoxCheck
• Без брехні
• По той бік новин
• Нота Єнота

Українські та міжнародні структури, які займаються протидії інформаційним загрозам та зокрема російській пропаганді

Центр протидії дезінформації України — створений при Раді національної безпеки та оборони України для протидії загрозам національній безпеці України в інформаційній сфері	cpd.gov.ua
Центр стратегічних комунікацій — створений при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України для протидії дезінформації та донесенні правди про Україну світові	spravdi.gov.ua
EUvsDisinfo — оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій Європейської дипломатичної служби. Займається аналізом російської пропаганди в Європейському Союзі	euvsdisinfo.eu/ua/

Корисні джерела

1. Як захиститися від фейків та дезінформації. Дія. Освіта.
2. IREX. Very Verified: онлайн-курс з медіаграмотності. Дія. Освіта.
3. Як не стати овочем. YouTube-канал Оксани Мороз

Авторка: Ольга Юркова