Нас оточує світ інформації. Інформацію про важливі суспільні та політичні події ми отримуємо з телебачення, радіо, газет (якщо вони ще виходять у вашому регіоні), сайтів, різних соціальних мереж, як-от Facebook, X (Twitter), Instagram, а також з різних платформ та месенджерів, як-от Viber, Telegram. Це все канали комунікації, тобто канали, якими поширюється інформація. Але ця інформація звідкись береться, хтось чи щось є її джерелом.
Джерело інформації — це хтось/щось, від кого/чого надходить та чи інша інформація.
Чому важливо знати, хто чи що є джерелом інформації? Саме джерела допомагають нам зрозуміти, чи заслуговує ця інформація довіри. Отже, вкрай важливо розуміти, як перевіряти джерела інформації, визначати, які з них є авторитетними, а які сумнівними. Вміння аналізувати джерела — одна з важливих навичок в сучасному інформаційному світі, особливо в умовах війни.
Як визначити джерело?
Як розрізняти чи шукати джерела? Як дізнатись, звідки з’явилась інформація? У стандартному журналістському тексті, опублікованому в газеті, журналі чи на сайті, джерело ховається за фразами «про це сказав/-ла..», «про це повідомили», «про це написали» і т.д. Важливо пам’ятати, що журналістська етика зобов’язує завжди використовувати посилання на джерела, давати аудиторії можливість перевіряти цю інформацію самим. Тож відсутність будь-якої згадки про те, звідки журналісти взяли інформацію, — уже привід задуматись, а чи варто довіряти такій новині.
Хто чи що може бути джерелом інформації
- люди (офіційні, публічні та непублічні особи);
- державні органи влади (як інституції, наприклад, Генеральний штаб ЗСУ);
- різні інституції та фірми/компанії (наприклад, про графіки відключень електроенергії повідомляють від імені ДТЕК — цілої компанії);
- громадські організації;
- медіа чи журналісти (які щось ексклюзивно повідомляють);
- документи;
- книги (наприклад, історичні);
- інше.
Чи може бути Facebook джерелом інформації? Ні. Бо джерелами інформації будуть конкретні люди чи установи/інституції, які ведуть свої сторінки у цій мережі. Отже, там міститься багато джерел інформації, які можуть про щось повідомляти.
Усі медіа можуть бути одночасно і каналами поширення інформації, але також і першоджерелами тієї чи іншої інформації. Адже їхнє завдання збирати інформацію, перевіряти її та оприлюднювати. Це велика відповідальність журналістів перед аудиторією — бути фільтром джерел.
Втім, так як українці дедалі частіше звертаються у пошуках новин до соцмереж, Telegram чи Viber, де авторство будь-якого повідомлення не вказується, анонімність, на жаль, там є звичним явищем.
Тому ми всі стаємо відповідальними за свій інформаційний простір та простір своїх рідних, з якими ділимося важливою на наш погляд інформацією. Нам самостійно треба навчитися розрізняти та фільтрувати ці джерела інформації.
Є чимало порад, як оцінювати джерела інформації. Наприклад, ось такі основні питання до джерел радить ставити американський дослідник Дональд Берклі, автор книги «Фейкові новини, пропаганда та звичайна брехня: як знайти достовірну інформацію в цифрову епоху».
Контрольні запитання для перевірки джерел інформації від Дональда Берклі
| Хто створив інформацію? | Хто є автором цієї інформації? Чи вказаний він взагалі? Відсутність автора — один з перших показників, що новина є сумнівною. Знаючи ім’я автора чи назву організації, ми можемо пошукати детальнішу інформацію про нього/неї, щоб зрозуміти, чи справді він є експертом, в яких медіа працював, які статті вже писав і про що. Чи є якийсь конфлікт інтересів у цього автора? Наприклад, якщо власник компанії морозива пише статтю про те, яке морозиво найсмачніше, перераховуючи й свою продукцію, то навряд чи цього автора і цю статтю можна вважати об’єктивною. |
| Хто опублікував цю інформацію? | Крім автора, журналіста, експерта також має значення, де була опублікована ця інформація, на якому сайті, в якому блозі, в якій книжці. Медіа мають бути незалежними та публікувати різні думки, використовувати достовірні джерела, але в реальному світі медіа мають власників, які можуть впливати на політику редакції, або редактор може мати певні політичні вподобання, які впливатимуть і на вибір експертів та авторів. Не кажучи вже про інформаційні загрози — коли якийсь новинний сайт насправді фінансується ворожою країною і свідомо відбирає і публікує інформацію, яка не є достовірною, а є маніпулятивною. Тому дуже важливо, які сайти, канали чи сторінки в соцмережах ви використовуєте для отримання інформації (див. наші рекомендації далі). |
| Що йде після заголовку? | Більшість людей не читає новину далі заголовку. Втім, робити висновки про подію, тільки прочитавши заголовок новини — дуже небезпечний крок. Саме так поширюються фейки, адже ті, хто поширюють недостовірну інформацію, знають, що люди не читають далі заголовку. У самому тексті новини може міститися абсолютно інша інформація. Наприклад, в заголовку ви прочитаєте, що українцям заборонили користуватись кондиціонерами, і поки ви обурюєтесь цій забороні, в самій новині йтиметься про те, що заборона стосується тільки органів державної влади, а не всіх українців загалом. Чому такий вид маніпуляції використовується? Причин може бути багато. Серед них: свідомо зманіпулювати та поширити фейк; привернути вашу увагу та змусити зайти на сайт, де ви побачите також рекламу, а сайт покращить показники відвідуваності. Тож не робіть висновки по заголовку — читайте й саму новину, щоб отримати повну інформацію про подію чи проблему. |
| Які джерела цитуються в матеріалі, який ви читаєте чи дивитесь? | Якщо в новині немає джерел — вона, найімовірніше, недостовірна. Якщо цитування є — ми оцінюємо, на кого посилаються у новині, чи є онлайн-посилання на першоджерела (тобто на сайти, де першою ця інформація з’явилась, або на організації, де працює експерт, якого цитують). Чи є авторитетними ці джерела, які цитуються? |
| Чи є ця інформація старою чи новою? | Один зі способів поширити маніпуляцію чи фейк — видати стару інформацію за нову. Тому аналізуючи джерело, новину, варто дивитись на час, про який йдеться: коли з’явилось дослідження, яке цитують, або коли була зроблена фотографія, яка супроводжує новину. Наприклад, українські користувачі в соцмережах масово поширювали новину про те, скільки Україна начебто експортує електроенергії в інші країни, хоча в самій країні серйозна нестача, українці страждають від відключень. Інформація ж про експорт була взята із старих джерел, коли енергосистема в країні не була зруйнована Росією, і Україна справді експортувала електроенергію за кордон. Після обстрілів та руйнувань енергетичної інфраструктури експорт було припинено, про що й повідомляють постійно офіційні джерела, представники Укренерго. |
| Що інші пишуть про цю інформацію та ці джерела? | Якщо ви прочитали якусь важливу для вас інформацію у сумнівних медіа, наприклад, в анонімних телеграм-каналах, подивіться, що пишуть про неї медіа, які працюють, дотримуючись професійних стандартів (див. наші рекомендації). Порівняйте, як вони повідомляють про проблему чи подію, яка вас зацікавила. Таким чином ви отримаєте повнішу картину та зрозумієте, хто надає достовірну інформацію. |
| Чи ця інформація є першим джерелом чи другим? | З дитинства ми всі пам’ятаємо гру «зіпсований телефон». Гра дуже чітко показує, як відрізняється інформація, надана першоджерелом, від тієї, яку переказали десятки людей. В інформаційному просторі все працює так само. Досить часто цитата, яку активно поширюють, наприклад, анонімні телеграм-канали, відрізняється від оригіналу, — тих слів, які насправді були сказані. Тож якщо є сумніви, чи справді саме так звучала цитата — перевіряйте першоджерело, дивіться, де вперше про це було сказано, і, що не менш важливо, — в якому контексті. |
| Чи є ця інформація жартом або сатирою? | Серед великої кількості сайтів є і такі, які імітують новинні заради жарту та свідомо поширюють вигадані новини. Про те, що новина вигадана, зазвичай автори сайту попереджають, але часом ані аудиторія, ані журналісти, які вирішили теж поширити цю новину, на це не звертають уваги. Один із таких сайтів вигаданих новин — UaReview Коли ви заходите на якийсь сайт, прочитайте рубрику «Про нас», щоб дізнатися більше про це медіа та бути впевненим у його достовірності. Як правило медіа, які ігнорують стандарти та етику, не пишуть, хто їхні журналісти та редактори. |
| Чи відрізняється ця інформація від того, що ви читали/бачили до того? | Під виглядом новин можуть поширюватись теорії змов, абсолютно вигадані події, якісь заяви, які дуже сильно відрізнятимуться від реальної картини світу. І хоча світ справді не чорно-білий, треба досить обережно ставитись до тих повідомлень і новин, які показуватимуть абсолютно іншу картину, ніж більшість інших ресурсів. У такому разі звертайте особливу увагу на те, хто саме про це заявив, на підставі чого були зроблені ці висновки, яке першоджерело і що про те саме пишуть рекомендовані й авторитетні медіа. |
Свої поради перевірки джерел пропонує і онлайн-курс «Як протистояти когнітивним впливам»
Серед цих порад, які не були згадані вище, — необхідність звертати увагу на URL сайту. URL сайту — це його адреса.
Той, хоче маніпулювати, може створити схожий сайт із таким же дизайном та логотипом. Але він не зможе продублювати ту саму адресу. Тому в адресі сайту буде змінена одна чи кілька букв.
На скріншоті ви бачите справжній сайт «Української правди». Але зловмисники у 2023 році створили фейковий сайт цього медіа. Для цього вони змінили деякі букви в адресі сайту. Також опублікували на цьому фейковому ресурсі вигаданий текст відомого журналіста Павла Казаріна.
Якщо ж ви таки частіше читаєте новини в соцмережах, ніж на традиційних новинних сайтах, то пам’ятайте, що правила перевірки такі самі. Звертайте увагу на те, хто про це повідомив, чи є посилання на першоджерело, чи йдеться про поточну ситуацію, чи це стара новина. Обираючи канали чи сторінки для читання, звертайте увагу на те, що анонімний канал не дасть вам жодної гарантії, що інформація, яка там поширюється, буде достовірною.
Краще довіряти тим сторінкам, які прив’язані до офіційних джерел, верифіковані (мають синю галочку поряд з назвою, а офіційний сайт дає посилання саме на цей канал). Завжди читайте описи каналів і сторінок, де має міститись контактна інформація, посилання на інші сторінки ресурсу (щоб прочитати опис каналу, клацніть на його назву згори).
Експерти як джерела інформації
Всі ми можемо робити висновки, аналізувати ситуацію на основі професійних знань та набутого досвіду. Втім, не всіх нас цитують в медіа, і якщо журналісти або популярні блогери таки обирають когось, щоб процитувати, взяти інтерв’ю, нам хочеться вірити, що це саме та людина, яка має достатню освіту і компетенції, щоб розказувати саме про цю тему. На жаль, це не так. І досить часто, наприклад, ситуацію в енергетиці коментують політологи, ситуацію на полі бою пояснюють люди, які дуже віддалено дотичні до війська, і ще гірше, коли в якості експертів використовуються астрологи, тарологи, які безкінечно розказують про те, коли закінчиться війна, коли буде стабільна ситуація в країні, чи варто купувати валюту. Саме тому, що ми прагнемо віднайти відповіді на ці запитання, на сайтах і з’являються такі «новини», щоб привертати нашу увагу, піднімати показники відвідуваності сайту тощо.
Чому використання астрологів/тарологів як експертів є небезпечним? Тому що ці коментарі не спираються на жодні достовірні факти, можуть стосуватись таких важливих тем, як здоров’я, людських відносин, впливати на наші рішення. Без сумнівів, ті рішення, які ми зробимо на основі псевдонаукових порад, не будуть раціональними. Засилля псевдонауки у новинах призводить до того, що люди починають скептично ставитись до самої науки, сумніватись у справжніх фактах, і, відповідно, робити хибні висновки. Наприклад, у разі важкої хвороби не звертатись до лікарів, а довіритись рецептам з інтернету.
Варто пам’ятати, що коментарі людей, які представляють псевдонауки (такі як астрологія), не є достовірною інформацією, найчастіше вони містять різні психологічні маніпуляції та узагальнення, які ми, як читачі, легко адаптовуємо під свої реалії, і думаємо, що мова йде саме про нас. Небезпека у довірі псевдонауковим експертам полягає і в тому, що читання подібних новин відволікає нас від реальності, заважає правильно оцінити ситуацію, зробити виважене рішення.
Як перевіряти експертів у новинах:
- погугліть ім’я і прізвище, дізнайтесь біографію, освіту експерта, чи є в нього достатній професійний досвід для коментування даної теми;
- зверніть увагу на те, які медіа запрошують цього експерта в студію, які медіа найчастіше його/її цитують, — чи є ці медіа авторитетними, чи не належать ці медіа до тих, які постійно поширюють фейки, проросійські наративи;
- прогляньте, до яких організацій дотичний експерт, чи є ці організації авторитетними у своїй галузі;
- порівняйте думку цього експерта з іншими — чи є ці погляди загальноприйнятними чи сильно суперечать загальній думці, і якщо так, то на які дані ці висновки спираються;
- якщо експерт любить робити прогнози, відстежте, чи вони справджуються.
Втім, навіть думка компетентного експерта — це тільки чиясь оцінка ситуації, а не доконаний факт. Критично оцінюйте і такі новини, щоб ці коментарі не стали єдиною інформацією, на основі якої ви формуватимете свою думку.
Що варто почитати, подивитися чи послухати
- Обережно, фейк! BBC не повідомляла про кінець світу. BBC News Україна. 2018.
- Буняк В. Зловмисники створили фейковий сайт «Української правди» з вигаданою колонкою журналіста Павла Казаріна (ОНОВЛЕНО). Детектор медіа. 2023.
- Білий список: 11 медіа, що стали найякіснішими. Інститут масової інформації. 2023.
- Кур’ята Н. Про експертів. «Де брати експертів, хто такі експерти, чим вам не подобаються експерти?». Інститут масової інформації. 2023.
- Фейк: Відео BBC «доводить», що Краматорськ обстріляла українська армія. StopFake. 2022.
- Мороз М. Як знаходити та перевіряти джерела інформації: конспект вебінару Марини Сингаївської. Академія викладачів журналістики. 2022.
- Як фільтрувати джерела інформації під час війни. Святослав Гринчук та Діана Дуцик. YouTube. Телеканал 1+1. 2024
- Як розумно обирати джерела інформації? | Ярослав Зубченко | Відсіч дезінформації #5. YouTube. Детектор медіа. 2024.
Офіційні джерела інформації
| Офіс президента України | president.gov.ua |
| Генеральний штаб Збройних Сил України | www.facebook.com/GeneralStaff.ua |
| Кабінет Міністрів України | www.kmu.gov.ua |
| Міністерство оборони України | www.facebook.com/MinistryofDefence.UA |
| Міністерство внутрішніх справ України | mvs.gov.ua |
| Національна поліція України | www.npu.gov.ua |
| Державна служба України з надзвичайних ситуацій | dsns.gov.ua |
| Державна прикордонна служба України | dpsu.gov.ua |
| Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки | spravdi.gov.ua |
| Сухопутні війська ЗСУ | www.facebook.com/UALandForces |
| Повітряні сили ЗСУ | www.facebook.com/kpszsu |
| Військово-морські сили ЗСУ | www.facebook.com/navy.mil.gov.ua |
| Міністерство охорони здоров’я України | moz.gov.ua |
| Пенсійний фонд України | www.pfu.gov.ua |
| Центр громадського здоров’я України | phc.org.ua |
| Центр протидії дезінформації | cpd.gov.ua |
| Укрзалізниця | www.uz.gov.ua |
| Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України | mtu.gov.ua |
| Служба безпеки України | ssu.gov.ua |
| Рада національної безпеки та оборони України | www.rnbo.gov.ua |
| Головне управління розвідки МО України | gur.gov.ua |
Авторка: Олена Чуранова